– Та хто ж до чаю таке подає, Галино Семенівно? – скрикнула я, побачивши, що моя свекруха поставила сину на стіл до чаю. Хліб із гірчицею, салом і солоним огірком. Ви уявляєте? Моєму синові лише п’ять років, а вона йому таке на сніданок дає! Очі мої на лоба полізли, а язик просто не зміг втримати справедливого обурення: ну ніякої культури харчування! – Крем-суп? Що це за їжа така, креми їсти? В супі мʼясо і картопля мають плавати, а людина їх повинна жувати, а не ковтати як немовля манку!
– Та хто ж до чаю таке подає, Галино Семенівно? – скрикнула я, побачивши, що моя свекруха поставила сину на стіл до чаю. Хліб із гірчицею, салом і
– Даню, кажу тобі, і так і своїй матусі можеш передати, і заодно всій своїй і навіть моїй рідні, нашим друзям, які також сунуть носи не в своє діло: я не хочу і не буду відкладати гроші тільки з тієї простої причини, що так роблять багато наших знайомих. Я – це я, і інші моделі та приклади ведення сімейного бюджету мене не хвилюють. Я ні в кого не сиджу на шиї, я не лінива і добре заробляю. Я згодна працювати більше, щоб забезпечити свої забаганки і у мене є для цього всі можливості. Хочу жити тільки сьогоднішнім днем, насолоджуватися життям доки я молода і красива, а відкладати свої найкращі роки в банк – це дурниця
– Даню, кажу тобі, і так і своїй матусі можеш передати, і заодно всій своїй і навіть моїй рідні, нашим друзям, які також сунуть носи не в своє
– Вікторе, коли я наступний раз прийду, навчи, будь ласка, свою дружину готувати з врахуванням моїх смаків. Свекруха Марта Вадимівна відснула спочатку мій борщ, потім котлети, домашні ковбаски, ну і всю решту, в принципі, страв. Поїла тільки якийсь легенький салатик, але ж я її дуже чекала і готувалася до її приїзду. Вона приїхала з-за кордону вперше за п’ять років і ми ще в живу не бачилися, тільки по телефону. Відсунула вона все все через один єдиний інгредієнт
– Вікторе, коли я наступний раз прийду, навчи, будь ласка, свою дружину готувати з врахуванням моїх смаків. Свекруха Марта Вадимівна відсунула спочатку мій борщ, потім котлети, домашні ковбаски,
— Марко, якщо ти реально віддаси мамі за це все гроші – ці 3000 гривень, я більше ні копійки зі своєї зарплати не потрачу на родину. Годуй дітей, одягай, ще маму свою утримуй. Я буду витрачатися лише на себе. Бо те, що все вона нанесла, мені воно не треба. Недавно свекруха переїхала жити в наше місто, у своєму місті квартиру продала, а в нашому купила. І тепер лазить до нас додому з приводу і без
— Марко, якщо ти реально віддаси мамі за це все гроші – ці 3000 гривень, я більше ні копійки зі своєї зарплати не потрачу на родину. Годуй дітей,
Галина Миколаївна зробила бутерброди й простягнула мені тарілку. Я вже взяла один, як помітила чорний собачий волосок, що вперто тримався на сирі. Після його чергової поїздки я відкрила пакет, де були деруни з запахом кота. Я мовчки переклала їх у контейнер і поставила в холодильник. Через кілька днів вони, звісно, вирушили в сміття. В пакети вона насипає гречку, картоплю, олів’є, якісь смажені страви
Ми з чоловіком іноді їздимо до його мами в село. Вона ще не стара — всього 58 років, енергійна, завжди в русі. Живе сама в старенькому, але затишному
Через пів години свекруха, втомлена і злегка мокра, таки дійшла до тієї зупинки, де стояла я. Вона передала мені пакет із пирогом і контейнер із котлетами, коротко сказавши: — Ось, тримайте. — Дякую вам, — відповіла я. — Ви мене вибачте, я справді переплутала. — Все гаразд, — сказала вона, але в голосі читалося роздратування. Ми швидко попрощалися, і вона пішла назад на маршрутку
Учора ввечері я сиділа вдома і слухала, як дрібний дощ монотонно бив по підвіконню. Погода була просто жахлива — сіра, холодна, і зовсім не хотілося виходити на вулицю.
– Тобто на суші у вас гроші є, на святкування дня народження Андрійка в кафе з друзями — є, на тренера і косметолога для Олени — є, а мені пралку подарувати хоча б за те, що я вам два роки безкоштовно малого няньчила — ні??? Олена сиділа навпроти мене на кухні, нервово стукаючи пальцями по чашці з кавою. Вона явно не очікувала такого від мене. — Мамо, ну чого ти зараз так заводишся?
– Тобто на суші у вас гроші є, на святкування дня народження Андрійка в кафе з друзями — є, на тренера і косметолога для Олени — є, а
О 6 ранку з кухні полинули запахи – смаженого сала! А це бабуся мого чоловіка вже готувала онучку на сніданок яєчню зі шкварками. Мені чуть дурно не стало, і я ж розумію, що це тепер щодня буде.
— Та, щось запахи розбудили, — я ніяково усміхнулась. — Це добре! Тобі ж треба їсти. Іди, я і тобі насмажу, — і вже сунеться до холодильника. —
От більше не буду їсти вареників у своєї новоспеченої свекрухи, і нехай не ображається. Це ж треба — фірмовий стиль, така традиція у неї! А от мені не зайшло. Ну перший вареник з грибами і картоплею був смакота. А інші, що попадалися з іншими начинками, — ні в які ворота. І все в одній мисці, одночасно варене!
От більше не буду їсти вареників у своєї новоспеченої свекрухи, і нехай не ображається. Це ж треба — фірмовий стиль, така традиція у неї! А от мені не
– У нас із сином є певні традиції, — почала я, обираючи слова. — Моя родина завжди дуже серйозно ставилася до збереження гармонії в шлюбі. Тому в нас є проста умова. — Умова? — перепитала Галина Олександрівна, злегка нахилившись уперед. — Так. Я відпишу Богдану трикімнатну квартиру одразу після весілля
Ну, от знову чергова наречена пішла від мого сина через мене і цю умову. Прозустрічався Богданчик з цією Веронікою десь півроку, вже вони збиралися одружитися, а я подарувати

You cannot copy content of this page