Я перед Різдвом попросила Марічку, щоб взяла дітей до торгового комплексу, хотіла їм оновити гардероб. Ви знаєте, мені так було соромно з ними ходити. Я бачила, як люди на нас оглядалися, коли чули її розмову. – Марічко, може б ти пішла на роботу, між люди? Трохи б в моді стала розбиратись, а то ходиш ще в тому, як дівкою була, ну не личить тобі вже таке, – сказала одного разу я невістці
Ми все життя з чоловіком прожили в селі. Виростило троє діточок. Всі вже створили свої сім’ї. В хаті залишилися ми одні. Старший син має квартиру у Львові, середуща
Стефа, моя рідна сестра, зараз ходить до церкви, сповідається, а коли приходить до мене то плачеться на важку долю сина, що він на таке не заслуговує, а я вважаю, що у всьому винна вона сама. Не наробила б вона дурниць в молодості, не було б такого життя у її Олега
Стефа, моя рідна сестра, зараз ходить до церкви, сповідається, а коли приходить до мене то плачеться на важку долю сина, що він на таке не заслуговує, а я
В Юлі недавно був ювілей – 35 років. Ми давно товаришуємо, тому без моєї присутності тут просто не обійтись. Цього року вона організувала своє свято досить цікаво – не так, як завжди. З родичами вона посиділа в ресторані в той же день, а всіх найближчих подруг Юля зібрала в п’ятницю. Серед запрошених були дві незнайомі мені жінки, яких я і зустріла у вбиральні, коли припудрювала носик
В Юлі недавно був ювілей – 35 років. Ми давно товаришуємо, тому без моєї присутності тут просто не обійтись. Цього року вона організувала своє свято досить цікаво –
Тато в той час працював головою колгоспу. Вони з мамою частенько не ладнали, я старалася їх помирити, але не завжди виходило. Наші переїзди з одного села в інше я сприймала, як належне, хоча й важко було кожного разу прощатись з друзями, а ось для мами це було не так легко. – Скільки ще ми будемо метатися з одного місця в інше? Давай ти зміниш роботу, ми заживемо нормальною дружньою сім’єю. – Та тато ніби не чув цих прохань. Він жив у геть іншому світі
Тато в той час працював головою колгоспу. Вони з мамою частенько не ладнали, я старалася в таких ситуаціях їх помирити, але не завжди виходило. Ми декілька разів переїжджали
Грошовий гороскоп на тиждень з 1 по 7 лютого. Діви – будьте обережні з документами!
Грошовий гороскоп на тиждень з 1 по 7 лютого. Діви – будьте обережні з документами! Діві потрібно уважніше розглянути деякі документи і, таким чином, знайти відповіді, які вона
Олеся сильно наполягала на зустрічі, казала, для мене це дуже важливо, а говорити таке по телефону вона не може. Я з цікавості приїхала на інший кінець міста вже через годину. – Тобі не сподобається те, що я скажу, але ти повинна це знати, і бачити. Олеся простягнула мені телефон, із відкритою сторінкою інстаграм
Після того, як мене покинув Стас з трирічною донькою на руках, мене підтримали батьки. Не знаю, що б я без них робила. Певний час ми жили всі разом,
Якось Ліда зізналася мені, що декілька разів на тиждень їздить в Польщу, що таким чином можна добре заробити. В нас також була фінансова проблема, тому прийшовши додому, я все розповіла Роману. Вже на наступний раз вони їхали разом, а я подумки облаштовувала дитячу кімнату, нашої такої довгоочікуваної дитинки. Якою ж я була наївною
Мені тоді було трохи за тридцять, працювала я на одній із Львівських фабрик. Моя напарниця, з якою ми дружили, пішла в декрет, тому на її заміну прийшла Люся.
Я надіялась, що Микола з Юлею проживуть разом не довго. Тому й наполягала на скромному весіллі. Пам’ятаю, як хустину на базарі купляла для нареченої. Там такі гарні були – дорогі. Продавчиня все їх мені підсувала. А я думаю, для кого? Для цієї сироти? Купила тоді найдешевшу, хоча гроші були
Мені вже було за 60, і так хотілося встигнути поняньчитись з внуками, а наш з Павлом син Коля все тягнув з тим ділом. – Я хочу знайти таку
Я заздрила Богданці. Завжди думала, ну чим вона краща, що їй у всьому везе. В той час, як я не мала за що купити собі джинси, вона ходила по салонах краси. І ось одного дня все змінилося. Я не жалію про цей вчинок. За своє щастя треба боротися. Так, десь в глибині душі я розумію, що подруга і її син у важкій життєвій ситуації через мене, але нічого не можу вдіяти. Таке життя!
Через мою заздрість та брехню син Богданки зараз бідує. Вони рахують кожну копійку, і відмовляють собі у всьому… Богданка не може купити навіть бананів для сина”. Іноді думаю:
Ірина Петрівна побачила розчарування дітей після Миколая і на день народження вирішила виправити ситуацію. – Максимко! Улянка! Біжіть негайно сюди, бабуся приїхала, подарунок вам привезла. Мені аж самій стало цікаво, що ж таке знаходиться в коробці. – Галю, ти не стій, а біжи за телефоном, щоб реакцію дітей зняти. Буде пам’ятка на все життя. – Мене це вже насторожило
Ірина Петрівна погукала до себе дітей, а мене попросила бігти за телефоном, щоб назавжди зафіксувати їх емоції. Добре, що чоловік це зробив, бо я від цього подарунку іменинникам,

You cannot copy content of this page