Я завжди мріяла, що коли завагітнію вдруге, то повідомлю цю чудову новину чоловіку та синочку, якось дивовижно, щоб цей момент запам’ятався нам на все життя. Тим більше, що про першу, я повідомила Артема, коли стояла біля плити і варила пельмені. В думках я вже уявляла, який сюрприз зроблю своїм хлопцям, але не тут то вийшло…
Я завжди мріяла, що коли завагітнію вдруге, то повідомлю цю чудову новину чоловіку, якось дивовижно, щоб цей момент запам’ятався нам обом на все життя. Перший наш синочок народився
Коли я дізналася, що втратила щось найдорожче в житті, моя душа розридалася. Мені важко було повернутися до того життя, яким я жила раніше. Лікар сказав мені: “Не сумуй! Все буде добре! Ти ще народиш красивих та здорових діток, ось побачиш”. В цей час я подумала: звідки він може знати, що означає втратити дитину, якщо він чоловік?
Моя історія почалася, коли мені було 19 років. Саме тоді я зустріла свого майбутнього чоловіка. Через 4 роки знайомства ми побралися. Все було як у казці, молоді, щасливі,
Перше, що Орест сказав, було: “Ти капусту в борщі скільки часу вариш? Щось вона така м’яка. Моя мама, як готує, то в неї хрумка виходить, і я таку більше люблю”. Ну добре було б, якби він той борщ з’їв без слів, подякував мені, молодій господині, я ж таки старалася, а потім, якось при нагоді, сказав, щоб я звернула на це увагу. Але ж ні, Орест демонстративно тарілку відсунув, і сказав: “Я його їсти не буду…”
Мене так виховали батьки, що потрібно їсти те, що подають, а не крутити носом, якщо щось не по твоєму. Я вважаю це правильно. Так, звичайно, потрібно старатися приготувати
Поведінка свекрухи на весіллі дивувала мене дедалі більше. Катерина Іванівна постійно намагалася привернути до себе увагу і зосередилась головним чином на флірті з… моїм батьком. Однак найбільшим моїм здивуванням стало дивне прохання свекрухи. В середині весілля Катерина Іванівна почала натякати на те, щоб я віддала їй свою весільну сукню, бо вона хоче одягнути її на своє весілля
Це день мав бути найкращий в нашому житті. Однак гарний настрій зруйнувала свекруха, на яку я покладала так багато надій. Справа в тому, що вже більше п’яти років,
Працювати моя невістка поки не хоче. Каже, що начиталась якихось психологів, які кажуть, що чоловік має забезпечити жінку від “А” до “Я”. А мій Андрій, що, віл, щоб гарувати на ту “принцесу?” Я такого життя не розумію. Та я в її роки вже стажу мала, о-го-го. І дітей виховувала і за чоловіка дбала. Не те, що вона. Я не знаю, до чого їхня сім’я докотиться, але просвіту я в них не бачу
Моя невістка – Львівська пані. Я з сином прожила все своє життя в Тернополі. Так, як у Світлани вдома проживають ще дві молодші сестри, то вирішили, що після
Навіть мої сестри кажуть, що у мене більше енергії, ніж у моєї 32-річної дочки, яка проводить свої дні за переглядом серіалів та клацанням пальцями по телефону. В домі вона майже нічого не робить. Я готую їсти, роблю покупки, вона іноді пилососить. Якби Галя хотіла витратити цей час на знайомих, я б зрозуміла – молодість. Але вона “гниє” на дивані, і чекає з моря погоди!
Доброго дня, любі читачі! Нещодавно я прочитала на вашому сайті статтю від Марії, яка ображається на свою дочку, що вона живе зі своїм нареченим, не одружуючись. Я б
Я не вважаю себе винною перед дружиною Артура. Так, я коханка, але така, яка ні на що не претендує. Погодьтесь, таких як я – мало. Я також не звинувачую дружину свого колишнього чоловіка, що забрала його з сім’ї – значить, я сама в цьому винна, що не могла дати те, що йому було потрібно. Я знаю, багато хто мене засудить, але зрозумійте, якщо не я, то буде на моєму місці, якась інша дівиця
У розлученні з чоловіком вже п’ять років. Заміж вдруге не збираюся – не хочу, щоб моєму синові довелося звикати до чужої людини. З рідним батьком Стас постійно спілкується,
Одразу ж після весілля син переїхав жити до Марини. Та з часом вони таки зрозуміли, що містечко дуже маленьке, і знайти достойну роботу Петру було дуже складно, а без грошей він там їй і не потрібний. Я цій новині дуже зраділа, адже скучала за єдиним сином. Та по приїзду все і почалось. Нашій Марині не догодиш
Мій син Петро, як тільки зробив Марині пропозицію, то вона того ж дня сказала, що жити з нами і навіть в нашому місті вона не збирається. Я, звичайно,
Коли син забрав мене до свого дому, то спершу поселив у гостьовій кімнаті. Я не жалілася: їсти дали, телевізор, ліжко, тумба, завжди чистенько, що ще мені потрібно, думала я. Та згодом все змінилося. Я ще раніше бачила майстрів на подвір’ї, але не хотіла питати: що, де, навіщо. То є їхні справи, їхній дім, але згодом мені стало все зрозуміло
Ми з чоловіком жили в красивому і затишному будиночку. Мальовнича місцевість, чисте повітря і красива природа навколо. У нас там було все для хорошого життя. Чоловік, як кажуть
Коли батьки Євгена сказали, що ми самі впораємося зі своїми бідами, я чоловікові повідомила, що ноги моєї не буде у їхньому домі і дай Бог, щоб у них все було добре. Вони ніби не розуміють, що старість не за горами, і ніхто не знає, якою вона буде
У нашій родині, якій в цьому році 20 років, не має простих ситуацій. У двох словах про сім’ю. У перший рік нашого спільного життя у нас були проблеми,

You cannot copy content of this page