Тушкована в печі картопля – це саме ароматна і смачна страва. Сьогодні печі є не в багатьох, але й в духовці можна зробити точно таку ж смакоту, використовуючи мій старий рецепт, який дістався від бабусі.
Інгредієнти:
- картопля – 4 шт.
- сало – 150 г
- цибуля – 1 шт.
- сіль, перець, кавказькі трави та інші спеції за смаком
- масло вершкове – 30 г
- паприка, спеції для м’яса
Приготування:
Ще нам будуть потрібні скляні баночки по 500 г – вони будуть замість горщиків і сільських баняків, в яких будемо запікати блюдо.
Картоплю ріжемо невеликими шматочками. Сало або підчеревену також ріжемо шматочками. Цибулю ріжемо тонкими півкільцями.
Змішуємо: картопля, сало, цибулю, заправляємо все сіллю, спеціями, перцем і травами. Добре перемішуємо масу.
У сухі і чисті баночки розкладаємо по шматочку вершкового масла і заповнюємо картоплею з салом.
Масу добре трамбуємо, адже вона в процесі приготування, осяде. Зверху кладемо шматочки вершкового масла і накриваємо баночки фольгою.
Відправляємо банки в холодну духовку, включаємо її на 180 градусів і запікаємо 1 годину.
Викладаємо картоплю в тарілки, можна ще посипати зеленню і часником і подавати з різними м’ясними та рибними закусками, салатами.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- На кухні, обійнявши голову, сидів Борис, а над ним заводила мама. Виявляється, Анна, дружина брата, подала на розлучення. – Я в одних шкарпетках від неї пішов. Ні на що не претендую, а вона ще хоче на аліменти мене подавати? – А що такого ти купив, може цю квартиру? Чи хоча б ремонт зробив? – І тут включилася мама. – Як, Лідо, ти язика прикуси! А утюг разом з дошкою хто купляв? – Ви б ще набір з горняток згадали, який зі свого серванту витягнули і невістці передарували
- Коли я злягла з температурою, то запитала по телефону у зятя, чи може він купити мені трохи їжі та піти в аптеку. Він це зробив. Мені здається, він був дуже щасливий мені допомогти. Але вже ввечері Анна зателефонувала і сказала, як я смію її чоловіка використовувати в своїх цілях. Вона навіть не запитала, як я себе почуваю, чи чи потрібно мені ще щось. Я відчуваю від неї великий холод. Та незважаючи ні на що, я повинна мовчати, бо інакше Анна заборонить мені бачитися з онуками
- Під час розмови з донькою про майбутніх онуків, я почула те, чого найбільше боялася. Вероніка сказала, що не хоче мати дітей, мовляв, від них немає жодної користі і взагалі, я можу про це забути, адже нова посада доньки передбачає, що дітей в неї не буде ще років зо три. Не знаю, що робити. Як пояснити дорослій доньці, що діти це чудово? Я відчуваю себе трохи винною у всій цій ситуації. Моє минуле життя сильно вплинуло на дочку
- Через халатність лікарів наша донечка відправилась на небо. Одному Богу відомо, що творилося в моїй душі. Не обійшлось і без допомоги спеціалістів. Незважаючи на те, що суспільство наполягало перегорнути сторінку і спробувати ще раз, я слухала своє серце. Діток в нас з Антоном так і не має. І все б нічого, якби не ця переселенка з трьома дітьми, за якими вона зовсім не дивиться. Одного разу я була з ними на майданчику. Олежик забруднив сорочку, а я хотіла йому допомогти
- Як тільки мами не стало, ми почали сперечатися з братом і сестрами, а всіх нас четверо, за спадщину. “З чого ти взяла, що цей перстень має належати тобі? Мама нераз говорила, що він мій!” “А ти думаєш, чого Андрій так до мами в останні дні приїжджав?” І це ще діло не дійшло до нерухомості. Колись, наша дружня сім’я, переросла у велику “бурю”. Все це тривало до того часу, поки не сталося найгірше – не стало нашої сестри Марти. На прощальній церемонії нас ніби осінило