“Наполеон” – дуже простий у приготуванні, хоча спершу так не здається. Тісто легко замішується, яєць багато не треба, а виходить дуже смачно!
Торт “Наполеон” з лимонною ноткою
Тісто: 450 г борошна і 300 г масла чи маргарину, 1 яйце (вилкою розмішати), 150 мл холодної води, 1 ст. л. оцту, дрібка солі.
Масло і борошно перетерти в крихту (холодний маргарин я вмочувала в муку і терла на терці) додати решту продуктів. Замісити швидко тісто і поставити в холодильник на ніч.
Тісто поділити на 8-10 частин, кожну тонко розкотити, перенести в форму і проколоти вилкою. Випікати при температурі 200°С 10 хв (орієнтуйтесь на свою духовку).
Крем: 2 яйця, 250-300 г цукру, 1 п. ванільного цукру, 2 ст. ложки крохмалю, 2 ст. ложки борошна, 600 мл молока, цедра з половини лимона (але не натерта, а обрізана ножем (як чистити яблуко), бо пізніше її забрати треба з крему, лиш щоб передала свою нотку).
Це все заварити, постійно помішуючи. Коли почне гуснути, додати лимонну цедру (шкірку) викинути. Накрити плівкою і охолодити. Заварна маса і масло мають бути однакової температури. 400 г масла збити. І по ложці додавати заварну масу і кожен раз збивати.
Перекладений готовий торт змастити кремом ще й зверху і обсипати подрібненим печивом “До кави”. Дати вистоятись не менше 12 годин, а краще 24. Смачного!
Рецепт і фото Іванни Луць.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?
- Свого часу я забрала свого чоловіка з його першої родини – ну такий він був хороший, так з ним було солодко й добре! А потім виявилося, що Віталик абсолютно не годен заробляти і мені довелося їхати працювати в Італію. Я планувала побути за кордоном кілька років, але після недавнього дзвінка подруги, я помчала додому, покинувши все! І бачу цю ціпу у себе на кухні