Торт-закуска з курячого філе – відмінна ідея для святкового столу. Готується швидко, без зайвих зусиль. А результат – ніжний і пікантний смак, ефектний вигляд. Гості будуть в захваті!
Для коржів: 400 г курячого філе, 450 мл кефіру, 2 яйця, 4 ст. л. з гіркою борошна, 1 ч. л. з гіркою, 1 ч. л. чорного перцю, 1/2 ч. л. мускатного горіха, 1 ч. л. розпушувача.
Для начинки: 250 г майонезу, 180 г плавленого сиру, 2 мариновані огірки, 15 оливок, 1 невеликий пучок зелені, 3 зубці часнику.
Приготування:
Ріжемо філе на шматочки і подрібнюємо за допомогою блендера. Додаємо чайну ложку меленого перцю, мускатного горіха, чайну ложку солі. Все подрібнюємо.
Додаємо 2 яйця, борошно, розпушувач і кефір. Знову все перемішуємо. Тісто має бути як густа сметана. Смажимо на розігрітій сковорідці, на середньому вогні.
Готуємо начинку: натираємо на грубій тертці мариновані огірки, оливки.
Сирки натираємо на дрібній тертці. Додаємо 250 г майонезу, пропущений через прес часник, подрібнену зелень. Все добре перемішуємо.
Кожен корж змащуємо начинкою. Зверху можна прикрасити тертим сиром. Даємо настоятися 30 хвилин. Закуска виходить смачна, ароматна і дуже ситна. Не забудьте поділитися з друзями!
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Вже було назначено дату весілля, ми з Лесею вирішили побратися 25 листопада. І раптом батько запрошує мене в ресторан на вечерю, сказав, аби я прийшов сам для серйозної розмови. Виявляється, в моїй родині є таємниця. І як тепер бути – я не знаю. Батько хоче вписати його у спадок
- Коли всі гості розійшлися до мене на кухню зайшла свекруха і давай усіх наших друзів хвалити, а ось на мене “болото лити”. – Ти себе взагалі в сукні хоч іноді бачиш? Ти ж жінка! Та на Маринку любо глянути! – З того моменту зчинилась “буря”. Навіть не знаю, чим би все це закінчилось, якби не втрутився чоловік. Тепер Олена Василівна чекає від нас вибачень. – Ну-ну, побачимо ще, до кого ви звернетесь, коли потрібно буде з Вікусею посидіти!
- В неділю мама нас усіх запросила до себе на піцу. Ми сиділи, багато розмовляли, але згодом я помітила одну “цікавинку”. Річ у тім, що мама ставитися до моєї доньки так, як ставилася до мене в дитинстві. – Любі мої, ходіть сюди з книжечкою і по черзі покажете мені, як ви читаєте!, – сказала вона моїм племінникам. – Розумнички! Ви заслуговуєте на гарні подарунки від Миколайка, – сказала вона їм. А моєї Емілії для неї ніби й не існувало, хоча в тої чимало талантів!
- Коли чоловік вже був лежачий, наша дочка єдине чим допомогла, так це купила ортопедичний матрац. При першій же можливості Леся наголошувала на його ціні. Грошима на лікування скидалися всі, окрім рідних дітей, але я мовчала. І ось вже який час, як мого Гриші не стало. Матрац цей чищенню не піддавався, тому я його відправила на горище. І ось коли я Лесі пожалілася на спину, та мені сказала його зняти і лягати спати. Певне таких дітей, як в мене, ні в кого нема. Сльози так і линуть через обіду!
- Поки мама ходила з Дмитром Павловичем на каву, чи в театр і кожен платив сам за себе, я була спокійна. Але місяць тому моя майже сімдесятилітня мама вмовила “коханого” поїхати на екскурсію до Польщі. Той грошей не мав, і мама не придумала нічого кращого, ніж оплатити тур самостійно. Брат просто сміється, і каже дати мамі спокій, але я бачу, як той чоловік її просто використовує. Коли вона залишиться без копійки, хто її доглядатиме?