iBilingua

В моєї сусідки Люби дві дочки вже давно живуть в Італії. Як виїхали на заробітки, так там з сім’ями й осіли. Люба ж з чоловіком світу білого не бачать: гуси, кури, корови. Я недавно приїхала з Болгарії, діти мене за “няньку” брали. А після прийшла Любі похвалитися, а вона своїм в Італію гроші складає. “Ти що, думаєш їм там добре живеться?” Я ж того смартфона маю, і за її дітьми стежу. В них і басейни, і життя вирує.

З Любою ми сусіди з самого дитинства. Так і народились і виросли в маленькому селі на Закарпатті, створили свої сім’ї і вже так склалась доля, що живемо й досі тут.

Люба виростила двох доньок, а в мене два сина. Старший мій син одружився і пішов жити окремо, а менший створив сім’ю і живе зі мною. Невістка в мене хороша, жалітись нема на що.

Дітям я завжди допомагаю чим можу, та й вони мене завжди радують своєю увагою. Цього роки брали мене з собою на море в Болгарію, я бавилась з внучатками, а молодим дала трохи відпочити.

Приїхала така оновлена, аж здоровішою почала себе почувати.

А Любині дочки обидві з сім’ями живуть в Італії. В певний час виїхали на заробітки тай так там і залишились. Завжди хвалиться моя сусідка Люба, як гарно в неї діти живуть.

Дівчата справді живуть гарно, діти подарували мені сучасний телефон, то я подружилась з ними в соціальній мережі і стежу за ними.

Виставляють на фото свої гарні будинки з басейнами, завжди вечеряють в ресторанах. Якось питаю я в Люби чи не хоче вона поїхати трохи пожити в своє задоволення до дітей.

Та це не про мою сусідку, вона все життя звикла важко працювати: городи, господарка, на базар з сумками. Прискладає ту копійчину і дітям буле висилати в Італію у вигляді цукерок і різних презентів.

Кажу Люб, та вони тобі мають вже ті гроші слати, а вона мені: “Ти думаєш їм легко там на чужині?”

Ой, не знаю як мені їй втлумачити, щоб пожила хоч трохи для себе, відпочила трохи від тих городів.

Читайте також: Ми з чоловіком не маємо права щось в хаті зробити, бо всі гроші свекруха складає на квартиру для молодшого сина. Всі сусіди дивуються, як тільки в мене сил хватає. А недавно подруга запросила мене до себе на “каву”. Я з радістю пішла, ми гарно посиділи, поговорили. Та коли повернулась додому, то було “і співане, і читане” від Галини Василівни: “Як ти так пішла, нічого не сказала, а корова не доєна, а кролі не годовані”

Говорить, що дівчата її кличуть до себе, та вона не хоче, каже: “Нащо я їм там така стара потрібна, хіба мороки зі мною, а на городі працюю допоки можу, як вже не буде сил той кину ті городи”.

Щоб так жити, мати можливість побачити інше життя, побувати на морі, спробувати ресторанної їжі і не скористатись такою можливістю…

Не хочу я розуміти Люби, тай вона сама себе обмежує.

Підкажіть, як переконати Любу, щоб вона ще хоч трошки пожила для себе в задоволення?

Автор – Наталя У.

Передрук заборонено!

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua