Унікальний за своєю простотою рецепт коржиків з сиру та кефіру. Ви здивуєтеся, наскільки швидко їх можна зробити і який апетитний сніданок у вас вийде.
Для приготування вам потрібні такі інгредієнти:
- жирний кефір – 250 мл
- борошно – 50 г
- манна крупа – 75 г
- сіль та сода по дрібці
- сир домашній – 250 г
- яйце – 1 шт.
- цибуля зелена – пучок
- вершкове масло
Процес приготування:
Змішуємо просіяне борошно з манною крупою, сіллю і содою. Вводимо сир і перетираємо вилкою до однорідності.
Яйце перебиваємо вилкою до однорідності, змішуємо з кефіром і вливаємо в масу, перемішуємо.
Залишаємо масу на 15 хвилин, щоб манна крупа набрякла. Зелену цибулю дрібно ріжемо і вмішуємо в тісто.
Тепер приступаємо до смаження. Сковороду змащуємо вершковим маслом або вливаємо трохи олії та викладаємо порції тіста, обсмажуємо коржики на невеликому вогні до рум’яності з двох сторін.
У вас виходить ситний, ароматний і дуже смачний сніданок або перекус, такі коржики можна зробити і на вечерю замість хліба. Можна подавати зі сметаною чи до чаю. Якщо любите більш різноманітніші смаки, в тісто додавайте ароматні трави та спеції, кріп, кмин, кунжут. Коржики виходять м’якими, їх навіть можна скручувати в трубочку з різною начинкою.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам