Для святкового застілля страва чудова. А взагалі такому рулету не буде рівних на будь-якому столі! Виглядає неймовірно апетитно, яскраво та святково! А на смак і зовсім просто дивовижно!
Нам знадобиться:
- курячі стегна без кісток – 800 г
- сирокопчений бекон – 500 г
- печериці – 400 г
- цибуля – 150 г
- курага – 50 г
- чорнослив – 50 г
- часник – 1-2 зубчики
- кріп – невеликий пучок
- сіль
- чорний перець
Соус, глазурування:
- томатний соус – 3 ст. л.
- соєвий соус – 1 ст. л.
- соус наршараб – 1 ст. л.
Покроковий рецепт приготування:
На дошку вистилаємо лист пергаменту та укладаємо смужки бекону. Використовуйте пергамент чи харчову плівку. Я, коли готувала, забула підстелити і згортати було дуже важко.
Беремо курячі стегна, злегка відбиваємо з одного боку, викладаємо зверху на бекон, солимо і перчимо.
Готуємо суміш з томатного соусу, соєвого соусу і наршараба і, отже, промазуємо курячий шар. Використовуємо половину всього обсягу, інша знадобиться пізніше для глазурування.
Замість томатного соусу підійде звичайний кетчуп або перетерті помідори, а наршараб, за бажання, можна взагалі не використовувати.
На сковороді обсмажуємо до золотистості цибулю кубиком, потім додаємо печериці, смажимо до випарювання вологи, потім солимо, перчимо, смажимо ще 2-3 хвилини, знімаємо з вогню і викладаємо на рулет.
Поступово розподіляємо тертий часник, нарізану зелень кропу, подрібнену курагу і чорнослив. Зелень можна і не додавати, якщо не подобається, а ось курагу з чорносливом додайте обов’язково.
Щільно загортаємо в рулет і відправляємо в розігріту до 180 градусів духовку на 40 хвилин. Потім дістаємо, глазуруємо раніше залишеним соусом і запікаємо ще хвилин 10-15 до рум’яної скоринки.
Чудово і в гарячому вигляді, як самостійна страва, і в холодному, як закуска чи бутерброди! Склад хоч і “багатий”, але продукти всі звичні та доступні. А за бажанням і на свій смак, щось можна взагалі прибрати або навпаки, додати. При нагоді, спробуйте обов’язково, виходить дуже смачно!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Мама навіть не дивилася на інших чоловіків, відколи пішов з життя мій тато. Вона говорила, що вже пережила своє велике кохання! І я була рада, що в моєму родинному домі не будуть вештатися чужі люди. До того ж, тато залишив нам великий спадок, і я боялася, щоб хтось на нього не “замахнувся”. Тому коли мама повернулася з Трускавця закохана, це мене розчарувало. Але в мене був план дій
- Наше весілля було не гучне, а гірке! Ресторан був непоганим, але свекруха не переставала критикувати подану їжу, мовляв, ця риба так дивно пахне, вона часом не зіпсована? Або, торт без шоколаду – не торт! Подарунок на весілля від свекрухи, окрема історія: її посуд з “червоними маками” досі перекидається на горищі у моїх батьків. А потім вона перед всіма гостями виголосила, що я прив’язала до себе її сина дитиною. Тут я вже не стрималася!
- Про цей дрескод на хрестинах нам ніхто нічого не казав. Тому нас і відсадили, “червоних”, на інший край столу. Тому я й забрала тихенько з кошика наш подарунковий конверт з доларами. Похресниця – племінниця мого чоловіка, дочка мого швагра
- Моя сестра не послухалася, коли я благала їй не заводити роман з одруженим чоловіком. Тепер Іринка благає про допомогу, тому що вона чекає дитину, а сам Юра повернувся до своєї дружини. Я не могла стояти осторонь, і з’явилася на його порозі. Мені пощастило, його дружина була дома, і дізналася про все з “перших вуст”
- Ковтаючи сльози, я подзвонила сусідці і попросила принести мені в лікарню піжаму, чашку, тарілку, ложку, рушник. Я не наважувався просити більше в чужої людини. Того ж дня я зв’язалася з дочкою, яка живе в Англії. – Мамо, я думками з тобою! Тримайся! Все буде добре! – Так гірко мені ще ніколи не було!