У приготуванні котлет є багато секретів, про які не знає кожна господиня. Цей рецепт цікавий тим, що в процесі приготування ми не тільки смажитимемо, але й запікатимемо котлети. Самостійно приготуємо фарш та використаємо два види м’яса.
Інгредієнти:
- 300 г капусти
- 300 г яловичого фаршу
- 300 г курячого фаршу
- 1 цибулина
- 2 зубчики часнику
- 1 ст. л. петрушки
- 0,5 ч. л. паприки та чорного перцю
- 1 яйце;
- 1 ч. л. солі
- панірувальні сухарі
- олія
Приготування:
Пропускаємо через м’ясорубку інгредієнти по черзі. Для початку пропускаємо капусту, додаємо до неї цибулю, потім часник, яловиче і куряче м’ясо.
Кладемо паприку, чорний перець та петрушку за бажанням. Потім розбиваємо одне яйце. Починаємо перемішувати усі інгредієнти руками до однорідності.
Відокремлюємо невеликий шматочок фаршу, що вийшов, і формуємо котлету. Обвалюємо в панірувальних сухарях. Робимо так із усіма виробами.
На розігріту сковорідку з олією викладаємо котлети. Смажимо з двох боків до рум’яної скоринки. Після їхньої готовності перекладаємо гарячі вироби на деко і накриваємо фольгою, загортаємо краї.
Тепер відправимо котлети до духовки, розігрітої до 200 градусів. Запікати потрібно близько 20 хвилин.
Котлети повністю готові, вони виглядають апетитно та дуже смачно пахнуть. Цей спосіб приготування дозволяє їм мати максимально насичений смак, що запам’ятовується. Спробувавши одного разу цей рецепт, ви знову і знову до нього повертатиметеся.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Недавні записи
- Ми купили свекру теплу сорочку і три пари шкарпеток, для мами торт і парфуми і поїхали. Та в селі нас чекав сюрприз у вигляді Орисі і дітей. Виявляється, Орися, як повноправна невістка, розгулювала по подвір’ї з телефоном і знімала, як вона казала, “контент”. Ми привіталися і я пішла до свекрухи. Ви собі не уявляєте, яким поглядом вона на мене зиркнула, а потім сказала: “Іноді люди розходяться на деякий час, а потім знову сходяться”. І це вона сказала жінці, яка стоїть перед нею з величезним пузом
- Ввечері я вийшла у двір, а там морозище під п’ятнадцять градусів. Налякалася я і пішла в котельню, ще дров підкинути, в чоловіка нічна зміна, діти вже лягли відпочивати, а я переживала, щоб вода в трубах не замерзла. А тут наш собака вірний, дружок Чарлі, як шмигнув на м’якеньке крісло і не захотів виходити. Та й я не виганяла його, пошкодувала, щоб не змерз. Якби я тільки знала, що то ніч на Андрія, і що нам збитки зроблять, я б навпаки Чарліка залишила на сторожівці
- Після того, як дочка вийшла заміж у Польщі, а мені стало дуже важко, я зібрала всі гроші на той квиток у Краків і стала жити з дочкою і зятем під одним дахом в будинку. Але ось я в своєму меленькому селі. Ніколи не думала, що рідна дитина виставить мене за двері, залишивши без копійки. Мій зять – бездушна людина! Це я зрозуміла давно, ще коли дочка перестала допомагати мені копієчкою. Дивлюся серіали, зрідка спускаюся до холодильника і назад. Мене було не видно і не чути
- Сьогодні за сніданком Катерина Степанівна сиділа засмучена, наче хто з родичів на небеса відправився. Причиною стало те, що гуска “ласти склеїла”. Після в свекрухи піднявся тиск, а коли я його міряла, вона розплакалась, адже вона її виходжувала, годувала, купляла їй вітаміни. Скажу відверто, я в подиві від цієї ситуації. Коли моя донечка потрапила в лікарню, то моя свекруха жодної сльозинки не впустила. Більше того, вона навіть особливо цим не переймалась. Говорила так черство: “Там є лікарі і вони їй допоможуть”
- От знаєте, мені вже й самій 42 роки, не молодість. І коли до мене в Хмельницький їде свекруха, я, само собою, чекаю від Любов Дмитрівни допомоги хоч якоїсь – прибрати, ванну помити, та пиріжків хоч спекти! Так ні, моя – по магазинам, на диван з планшетом, у ванні повалятися з бульбашками. Тільки їсть, спить і гуляє, як на курорті. – Коли вже вечеря буде готова, я зголодніла! Де моя кава? Свекруха вирішила привезти до нас ще свого онука, сина мого чоловіка. І сказала, що я маю готувати його улюблені страви, піцу, гамбургери