iBilingua

Ну не навчена Ірина економити, тому на Великдень наготувала всякого і різного. Стільки грошви було потрачено, що я за голову бралася. Єдине мене тішило, що декілька днів нічого не потрібно буде варити. Я ж і подумати не могла, що невістка вчудить. Та я ледь не стерпла, коли у вівторок вийшла з під’їзду і побачила свою невістку з чималеньким пакетиком. А вона, ти мудра яка, зробила вигляд, що мене не бачить і пішла далі!

Ну не навчена Ірина економити, тому на Великдень наготувала всякого і різного. Стільки грошви

життєві історії 0

Минулого року на день народження онучки я не прийшла і чоловіка не пустила. По-перше, такі святкування не на часі, а по-друге, я себе погано почувала. Але цього року я планувала, тільки невістка і словом не обмовилася. Ну ясна річ, для чого їй ми, до неї мама з Італії приїхала, яка ще жодного разу онучку не бачила. Якщо чесно, не сильно й хотілося нам йти, бо в Злати нічого немає з нашої родини. Вся вона пішла в Лесю, на жаль. Куди там, місця минулого року їй прогоріли, бо ми не попередили, ось і обіди “повні штани”

Так, минулого року на перший день народження своєї онучки я не прийшла і чоловіка

життєві історії 0

Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування” у сина й невістки. Тому дуже хочу вам розповісти, бо досі не можу заспокоїтися. Можливо, ви знайдете для мене потрібні слова підтримки, як мені тапке прийняти і не перейматися, бо у мене не виходить. Син виїхав у Франківськ, там купив квартиру і одружився. Почалося з того, що паски я в суботу пекла сама, бо вони в п’ятницю увечері син і невістка були на дні народженні і встали у суботу по обіді. Оксана лиш крашанки під моїм керівництвом в цибульнику зробила, і то не охоче, сказала, що продаються вже фарбовані і можна не витрачати на це час. І в п’ятницю і в суботу Даня й Оксана їли все, що хотіли, не дотримуючись жодного посту. А в суботу вони взагалі пішли увечері в кіно. Про те, що до дітей мають прийти друзі, я знала. Прийшли батьки похресника мого Дані, а саму дитину залишили зі своїми батьками. Компанія розташувалася у більшій кімнаті з закусками, моїми пасочками і червоненьким. І дістали – ви ніколи не повірите, що

Вже скоро тиждень мине з Великодня. А я відійти ніяк не можу від “святкування”

життєві історії 0

Заходить до квартири Галина Петрівна і як має бути, каже: “Христос Воскрес!”, ми їй відповіли, а коли свекруха підійшла до Марії і повторила своє привітання, то донька відповіла: “Вибачте, але я в цьому не розуміюсь”. Я ледь дар мови не втратила, але якось намагалася викрутитися із ситуації, але Марія знову повторила свою фразу. Ой і чого я тільки не наслухалася від свекрухи. Досі соромно!

Не розумію, як так вийшло. Я все життя намагалася привчити дітей до церкви. Старшу

життєві історії 0

Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років я живу в Італії доглядаю літніх італійців. Нічого особливого, звичайна історія заробітчанки. Родині нашій жилося важко, чоловік заробляв небагато, а у нас троє дітей. Я поїхала, чоловік і дві наші мами лишилися з дітьми. Старша наша дочка тоді вже була заміжня, син – студент, а менша – підліток. Всім я справила весілля, купила машини і квартири. Доглядаю зараз дуже літню самотню пару, їм 101 і 97 років. Вони ніколи не мали дітей. І лишили мені свій великий особняк. Моя родина ще не знає

Мені 70 років. Так, вже не юна далеко. Але досі працюю. З 45-ти років

життєві історії 0

Марія Петрівна мала б бути святою людиною, бо і до храму ходить, і на прощі їздить і в Києві у святих місцях бувала, але до святості Марії Петрівні далеко. Не знаю чи у вас таке є, але в нас є черга хто і коли буде в церкві прибирати і ось тої суботи маємо ми прибрати ну і ще по двісті гривень на квіти здати. З такою побожністю я й не сумнівалася, що моя сусідка піде до церкви прибрати, ще й до Великодня, але схоже вона вирішила інакше. З самого ранку вона спаня не мала, прибігла до мене

Знаєте, напевно всіх дратують люди, які тільки і говорити вміють, а як до діла

життєві історії 0

На Великдень син знову кудись чкурнув, а щоб Анні не було важко, він привіз дітей, а їх в нього троє і всі дівчатка, до нас на весь день. Спершу я раділа їх появі, але згодом це почало дратувати. І чоловік мій каже, що це не нормально. Поки Влад насолоджується життям, ми виховуємо його дітей. Просто я хвилююсь, щоб у сина не вийшло з другою дружиною, як з першою, тому й догоджаю, як можу

На Великдень син знову кудись чкурнув, а щоб Анні не було важко, він привіз

життєві історії 0

Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть, де справедливість? Як у цьому існувати? Якийсь час тому через фінансові труднощі нашій родині довелося переїхати до квартири батьків чоловіка. Стали ми жити вшістьох: ми з чоловіком, наша кішка, свекруха, зовиця і їхній собака. Свекруха їздить в Польщу, на заробітки, три місяці вона там, місяць – тут. Готувала переважно вона, бо їй самій не подобалося, коли хтось ще, крім неї, господарює і готує на її кухні, тим більше, якщо це чужа дівчина – новоспечена невістка

Так ось я вам зараз розповім, яке у нас життя, і ви мені скажіть,

життєві історії 0

Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і брала з них не 8, а 11 тисяч гривень. Моя невістка тепер вимагає, щоб я їй ці вершечки повернула і виплатила! Я була проти, щоб син йшов від Іванки. У них була чудова родина, двоє дітей. І так вийшло, що син і та краля поїхали дуже далеко і ми тепер з ним майже не спілкуємося. Інша справа – колишня невістка і мої рідні онуки, вони і є моя справжня родина. Але останні два роки Іванна з дітьми живе в Німеччині. Її квартира – під моїм наглядом, ми в неї пустили квартирантів. З якихось причин вони не можуть переводити оплату Іванні на карту напряму, тому платять мені, невістка сама так сказала робити. Знаєте, у мене пенсія зовсім маленька, а життя нині дуже дороге, самі знаєте.

Але просити у Іванни оплати я не схотіла, а накинула три тисячі квартирам і

життєві історії 0

Перед самим Великоднем Віра мені зателефонувала і попросила позичити хоча б тисячку, бо немає за що ковбаси і яєць в кошик купити. – Віро, а твоя Наталя чим займається в свої 22? – Та вона ще мала, що з неї візьмеш! Сидить дома поки є така змога! – Ой, а ти пам’ятаєш, як я в такому віці була ще й з дитиною на руках, а ти мене на роботу проганяла, бо не хотіла мені борги віддавати? Так ось, нехай твоя дочка підіймається з дивану і роботу шукає. – Нарешті я віддала сестрі “борг”, який носила в серці десять років

Нарешті я віддала сестрі “борг”, який носила в серці десять років. Зі своїм чоловіком