fbpx
Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але як такої любові вона до мене не проявляла. Коли я переїхала в місто на навчання, то просто видихнула, що нарешті заживу нормально. Та не так все склалося. Я носила під серцем дитя, а батько дитини просто від неї відмовився. Я б не прожила одна з дитиною на орендованій квартирі, тому й повернулася назад до бабусі. – Іншого від тебе я й не очікувала!
Так склалося життя, що при живих батьках я була змушена жити з бабусею, але
Ти все спеціально влаштувала? Я ж хотів ще деякий час пожити “для себе”! І що тепер? Ця дитина не входила в мої плани!, – сказав при зустрічі мені Денис. Ми разом вже більше трьох років. Він уважний, добрий, розумний. Про його поведінку мені навіть соромно розказувати своїм батькам. Не уявляю, що вони подумають, а найголовніше, як я маю одна справитись з дитятком
Ти все спеціально влаштувала? Я ж хотів ще деякий час пожити “для себе”! І
Доню, ти маєш вдало заміж вийти, а квартира бабусі буде брату, це правильно. Не гоже чоловіку беж житла! – пояснила мені мама. Більш того, якби я не вступила на бюджет, то вища освіта мені б не світила, тому що “бабі освіта не потрібна, її справа дітей народжувати і борщі варити”. Це я цитую батька
Квартиру батьки віддають брату Сергію, а я повинна вдало вийти заміж, так вони вважають.
Бабуся у нас дає жару – за два роки вже вп’яте переписує заповіт, пересварилася з усією родиною. Допомагати їй вже не хоче ніхто. Встигла пересваритися з усіма дітьми і внуками, всі стали поганими, всі не так за нею доглядають і думають, як зі світу зжити. Гроші мовчки перекидають їй. Демонстративно писала заповіт, по якій трикімнатна квартира повністю мала була дістатися дядькові Макару. Була демонстраційна зустріч з нотаріусом з написанням заповіту на маму. Побачила в її квартирі сусідку, яка мила там посуд
Бабуся вп’яте переписує заповіт, пересварилася з усією родиною, їй уже ніхто допомагати не хоче.
Звичайна вечеря, я і не уявляла, що вона обернеться ось цим. Я просто сказала Жені, що у нас скінчилися гроші, а донечці потрібні нові черевики. – Ти взагалі витрати контролюєш? Нещодавно тільки давав тобі гроші, куди ти їх поділа? – чоловік аж ложку на стіл кинув. Цілих три тисяч виділив від щедрот царських. На ці гроші я заплатила за квартиру і інтернет, купила нам продуктів, пральний порошок, а на решту 200 гривень ми з донькою сходили у кафе. – Ось тобі 500 гривень, більше до зарплати грошей немає
Нічого не віщувало, що звичайна вечеря обернеться ось цим. Я просто сказала Жені, що
Коли нас немає вдома, свекруха зі свекром, з якимись знайомими і друзями приходять і їдять те, що я наготувала. Я вже втомилася, неможна сподіватися, що щось на вечерю буде, коли Слава з роботи повернеться. Одружилися ми зі Славою рік тому, у нас є піврічний синочок Даня. Я сама з села з Верховинського району
Я не знаю, чи це нормально. Одружилися ми зі Славою рік тому, у нас
Дуже складно жити з людиною, у якої “яжмати” зашкалює. Просто неможливо. Ось така моя сестра. Я дорожила взаєминами з сусідами, ми жили мирно, поки Діана не ввімкнула свою “яжмати”, про мене сестра зовсім не подумала. Коляску сестра її в будинок не заносить, залишає на сходовому майданчику. У нас тепер не квартира, а прохідний двір. Вже записалася на консультацію до юриста
Дуже складно жити з людиною, у якої “яжмати” зашкалює. Просто неможливо. Ось така моя
Я ледве його впізнала. Він сидів на лавці біля нашого під’їзду. Тепер він опинився біля розбитого корита, знайшов нас і просить допомоги, хоча більше двадцяти років не спілкувався, не згадував нас. Але я все пам’ятаю, таке незабувається. Тоді була середина 90-х, ми харчувалися найдешевшими макаронами із засмажкою, і дешева сосиска була для мене таким святом, що геть і уявити. Коли у мене трохи з’являлися вільні гроші, я почала водити маму по салонах краси
Я ледве його впізнала. Він сидів на лавці біля нашого під’їзду. Тепер він опинився
Молитва за вічне щастя: Ось молитва, яка допоможе нам попросити щастя, подякувати за отримані дари та зміцнити нашу віру, бо тільки Бог знає, що найкраще для нас!
Найбільше щастя для християнина – це вічна радість у домі Отця. Ось молитва, яка
Як тільки я дізналася про цікавий стан, миттю розказала про це Мирону. На моє здивування, зранку, коли я прокинулась, ні його, ні речей, в квартирі не було. Через деякий час його батьки вислали мені конверт з грошима, самі розумієте, для чого. Я в той час вже була з видним пузом, як моя сусідка, старенька бабуся сказала: “Ой, сама в злиднях живеш, і на таке життя дитину прирікаєш”. Я трохи образилась, але згодом зрозуміла, якби не вона, не знаю, що б зі мною було. Дякую вам, добрі люди!
Як тільки я дізналася про цікавий стан, миттю розказала про це Мирону. На моє

You cannot copy content of this page