Прийшла додому з прогулянки – Андрій на дивані! Ну як так? Нам по 40 років, діти підлітки. Ми досі орендуємо трикімнатну квартиру у центрі столиці, не маючи власної. Він обіцяв. Що будемо жити у Європі, а не в Києві, і де ці обіцянки? Каже: йди працювати! Але я не для цього заміж виходила. І коли я йшла на ту єдину роботу, я збиралася показувати дорогі особняки, а не хрущовки
Наша родина – це я, Андрій, двоє дітей 11 і 13 років, собака. Ми з чоловіком обоє з Дніпропетровщини, але навчалися у Києві, тут і познайомилися. Я, коли
На Марії, після Різдва, свати з’вилися на моєму порозі з досить об’ємним подарунком, оскільки я ношу це чудове ім’я, і вже багато років у нас така традиція. Сваха якось заметушилася, і ледь не заїкаюсь давай мене вітати, але цього разу все було досить дивно. – Ми надіємось, у вас більше не буде часу молодим дошкуляти! Ви краще моліться! – сказала вона. – А що ж я такого їм зробила? Дискусію ми продовжили за столом
На Марії, після Різдва, свати з’вилися на моєму порозі з досить об’ємним подарунком, оскільки я ношу це чудове ім’я, і вже багато років у нас така традиція. Сваха
Ну що це за наречена така, без приданого? Хіба наш Ромчик таку жінку заслуговує? – Та молоді настояли на своєму. Я надіялась, що їх шлюб тривати довго не буде. Тому коли прийшов час купувати хустину для нареченої, я обрала на базарі найгіршу з найгірших. Хоча, гроші були й на таку, що золотом вишита
Ну що це за наречена така, без приданого? Хіба наш Ромчик таку жінку заслуговує? – Та молоді настояли на своєму. Я надіялась, що їх шлюб тривати довго не
Ніч у мене сьогодні випала зовсім безсонна, ні на хвилину не вийшло поринути у сон. Вчора приходила моя старша дочка Іванка, завела серйозну розмову, після якої мені ні їсти, ні спати не хочеться. У мене здоров’я вже не те, щоб так бігати. Ще років 10 тому могла б, але мені майже 80 уже. Найцінніше наше майно – трикімнатна квартира. Ось як вона сказала. З тим і пішла
Але почати, мабуть, варто не з цього. У нас із чоловіком Леонідом дві доньки. Старша дочка Іванка та молодша Аня. Мені завжди здавалося, що любила я їх однаково,
Вчора ми твій будинок на продаж виставили. Тож давай, пакуй все необхідне, і їдь підкоряти столицю. Не гоже тобі в селі байдикувати. Ти вже дівчинка не маленька, – сказала мені тітка Стефа, а бабуся лише підтакувала. – Пора тобі правду знати. Там твій рідний батько, кажуть, людина впливова. Ось фото і адреса, як пощастить, то будеш жити приспівуючи
Вчора ми твій будинок на продаж виставили. Тож давай, пакуй все необхідне, і їдь підкоряти столицю. Не гоже тобі в селі байдикувати. Ти вже дівчинка не маленька, –
Паша часто згадує, як добре він жив до Люби. Спокійно після роботи грав у улюблені комп’ютерні ігри. Жодних проблем у нього не було. Якось зайшовши до Олега Петровича, він з сумом йому сказав, що він мав рацію. Не тягне Паша сім’ю із дітьми. І що тепер робити?
Паші було двадцять сім років. Він працював на майонезному міні-заводі. Винаймав однокімнатну квартиру і на решту грошей ні в чому собі не відмовляв. Основним його захопленням був комп’ютер,
Коли мені було 9 років, у старшого брата народився син мій племінник. І оскільки вони спочатку жили з нами, мені довелося частенько з ним сидіти, грати, няньчиться
Коли мені було 9 років, у старшого брата народився син мій племінник. І оскільки вони спочатку жили з нами, мені довелося частенько з ним сидіти, грати, няньчиться. Моєї
Ніна пішла від чоловіка через кохання, а її й не чекали. Він просто з нею зустрічався, але жодних серйозних намірів у нього не було
У старших класах Ніні дуже подобався хлопчик із паралельного класу. Він був класний, красивий, модний, він подобався багатьом дівчаткам. Так що коли він звернув на неї увагу, Ніна
Ми з чоловіком майже 20 років разом, а виявилося, що я і не знала людину, яка поруч, поки Станіслав не отримав у спадок від тіттки квартиру. Ми постійно її доглядали і були мало не єдиними людьми, до яких Валентина Петрівна могла звернутися за допомогою будь-якої миті. Втім, робили ми це абсолютно безкорисливо. На двох сайтах моє оголошення успішно розмістили
Ми з чоловіком Станіславом майже 20 років разом. Всі ці роки ми зі Стасом завжди мали спільний сімейний бюджет. Хто б скільки не заробив, всі гроші зберігалися на
11 ранку, заходжу вчора до невістки – спить! – Богданочко, вечір добрий! – вітаюся. Дивлюся з подивоми на розчинену шафу. – А чого це ти одежу на полички одразу складаєш? А випрасувати спочатку? Чи забула, де праска стоїть і дошка для прасування, мною подарована? Навіщо було заміж виходити, сонечко? У смітнику – обгортка від “Мівіни”, ось що мій син снідав
Зайшла вчора до сина з невіткою, 11 ранку – Богдана спить! – Богданочко, вечір добрий! – вітаюся. Дивлюся з подивоми на розчинену шафу. – А чого це ти

You cannot copy content of this page