життєві історії
Наша родина – це я, Андрій, двоє дітей 11 і 13 років, собака. Ми з чоловіком обоє з Дніпропетровщини, але навчалися у Києві, тут і познайомилися. Я, коли
На Марії, після Різдва, свати з’вилися на моєму порозі з досить об’ємним подарунком, оскільки я ношу це чудове ім’я, і вже багато років у нас така традиція. Сваха
Ну що це за наречена така, без приданого? Хіба наш Ромчик таку жінку заслуговує? – Та молоді настояли на своєму. Я надіялась, що їх шлюб тривати довго не
Але почати, мабуть, варто не з цього. У нас із чоловіком Леонідом дві доньки. Старша дочка Іванка та молодша Аня. Мені завжди здавалося, що любила я їх однаково,
Вчора ми твій будинок на продаж виставили. Тож давай, пакуй все необхідне, і їдь підкоряти столицю. Не гоже тобі в селі байдикувати. Ти вже дівчинка не маленька, –
Паші було двадцять сім років. Він працював на майонезному міні-заводі. Винаймав однокімнатну квартиру і на решту грошей ні в чому собі не відмовляв. Основним його захопленням був комп’ютер,
Коли мені було 9 років, у старшого брата народився син мій племінник. І оскільки вони спочатку жили з нами, мені довелося частенько з ним сидіти, грати, няньчиться. Моєї
У старших класах Ніні дуже подобався хлопчик із паралельного класу. Він був класний, красивий, модний, він подобався багатьом дівчаткам. Так що коли він звернув на неї увагу, Ніна
Ми з чоловіком Станіславом майже 20 років разом. Всі ці роки ми зі Стасом завжди мали спільний сімейний бюджет. Хто б скільки не заробив, всі гроші зберігалися на
Зайшла вчора до сина з невіткою, 11 ранку – Богдана спить! – Богданочко, вечір добрий! – вітаюся. Дивлюся з подивоми на розчинену шафу. – А чого це ти