Головна

життєві історії

На Святвечір я приготувала дванадцять страв, напекла пампухів, і сіла подумати, як правильно маю розказати дітям новину, що я також, як і Надійка, скоро стану молодою матусею. Я так надіялась, що дочка мене підтримає. Остап, батько дитинки, молодший за мене, і живе в іншому місті
життєві історії 0
На Святвечір я приготувала дванадцять страв, напекла пампухів, і сіла подумати, як правильно маю розказати дітям новину, що я також, як і Надійка, скоро стану молодою матусею. Я
Днями подзвонила дочка Ліля. – Мамо, повертайся, дай і мені пожити! Всіх грошей не заробиш, невже Італія тобі дорожча за мене і власних онуків? Ну не можу я їх з собою поки що взяти, спочатку ми з Мілошем самі у Варшаві обживемося. Я тепер сама не своя ходжу після її дзвінка. Я переїхала до Риму до жінки на ім’я Естер. На той момент їй було 80 років. Тепер маю свою 3-кімнатну квартиру в Римі
життєві історії 0
Ми з чоловіком Андрієм жили в душу багато років. Разом виростили трьох чудових дітей, поставили їх на ноги. Але, коли наша молодша дочка Ліля закінчила школу, а старші
Я мати-одиначка, тато дитини не допомагає і ніколи не допомагав, я навіть не знаю, де він зараз живе. Донечці Златі зараз 5 років. Від нього жодної допомоги не чекаю і не хочу, розлучалися ми не по доброму. У мене з рідних лише бабуся. Вирішила я на заробітки у Німеччину поїхати, у Мюнхен
життєві історії 0
Я мати-одиначка, тато дитини не допомагає і ніколи не допомагав, я навіть не знаю, де він зараз живе. Донечці Златі зараз 5 років. Від нього жодної допомоги не
Мені вже 45 років, звуть Роман. Як залишився без тата, жив і живу з мамою. І ось одного разу я познайомився в електричці з Анею. Зовні – красуня. Добра, розумна, хазяйновита
життєві історії 0
Мені вже 45 років, звуть Роман. З молодості я був досить сором’язливим, та ще й працював простим інженером. Як залишився без батька жив і живу з мамою. Друзі
Тарас не любив приїжджати на літо до бабусі. Але бабуся вирішувала це питання по-своєму. Працювати, що ще? Не можна сказати, щоб Тарас якось особливо зморювався. Та і допомога у копанні картоплі щедро сплачувалася. Якось, коли Тарас вкотре стояв на ринку і продавав бабусину картоплю, він помітив дідуся. Той ходив від продавця до продавця, щось показував, але всі заперечливо хитали головою. Почувши від Тараса його прохання та наміри, навіть не став брати з нього грошей
життєві історії 0
Тарас не любив приїжджати на літо до бабусі. Друзі всі у місті, Інтернету немає. Що робити? Але бабуся вирішувала це питання по-своєму. Працювати, що ще? Не можна сказати,
У цей час село перетворювалося на майже казкове місце. Гарне. Так його зазвичай описують у книгах чи показують у кіно. Але Іван Назарович не відчував радості. Дров залишилося на кілька днів, їжа, хоч і була, але на одній картоплі, каші та буряках далеко не поїдеш. Слава богу, хоч колодязь ще не змерз. Зима – це завжди складно. Особливо тут, у його Чернігівській глушині. Біля сумного двору припаркувалася іномарка. Ну, хороми
життєві історії 0
Падав сніг. Зима однозначно давала зрозуміти, що тепер вона повністю господині навкруги. у всьому світі. Поки що не надто сильний вітер піднімав великі сніжинки до самих крон дерев.
З татом я назавжди попрощалася 5 років тому. Ми з чоловіком організували прощання та все інше, бо всі родичі були у відпустках та роз’їздах. Тоді зібралися бабусі, брати, моя мама та сестра тата. Тітка Рита збирала конверти від родичів, які принесли нам як підтримку. А заощадження на рахунку таки були. Тітка Рита вирішила, що буде надійніше, якщо ці заощадження будуть у неї. – А ти їх на ковбасу витратиш. Інструменти і навіть постільна білизна – тю-тю
життєві історії 0
З татом я назавжди попрощалася 5 років тому. Ми з чоловіком організували прощання та все інше, бо всі родичі були у відпустках та роз’їздах. Тоді зібралися бабусі, брати,
Вже більше 13 років Євгенія щодня відвідує бабусю та допомагає їй по господарству. Поки Женя була ще зовсім малою, її вихованням займалася Ірина Павлівна. Вона прищепила їй любов до театру, навчила готувати смачні курячі відбивні та підтримувала у найважчі періоди життя. Тим часом квартира бабусі Ірини належала Галині, мамі Євгенії. Минулої суботи дівчина прийшла до бабусі, щоб зробити генеральне прибирання
життєві історії 0
Вже більше 13 років Євгенія щодня відвідує бабусю та допомагає їй по господарству. Поки Женя була ще зовсім малою, її вихованням займалася Ірина Павлівна. Вона прищепила їй любов
На весіллі мене натерло взуття. Я знала, що біля самого ресторану є аптека, тому не просила нікого, а сама пішла туди за лейкопластиром. Та не дійшла. Навпроти в альтанці я почула, що хтось омиває мої “кісточки” і вирішила зупинитися. – Дмитро такий лапочка. Невже він не бачить, що ця товстушка йому не підходить? Вона ж ледь у двері з ним помістилася!
життєві історії 0
На весіллі мене натерло взуття. Я знала, що біля самого ресторану є аптека, тому не просила нікого, а сама пішла туди за лейкопластиром. Та не дійшла. Навпроти в
Прийшла додому з прогулянки – Андрій на дивані! Ну як так? Нам по 40 років, діти підлітки. Ми досі орендуємо трикімнатну квартиру у центрі столиці, не маючи власної. Він обіцяв. Що будемо жити у Європі, а не в Києві, і де ці обіцянки? Каже: йди працювати! Але я не для цього заміж виходила. І коли я йшла на ту єдину роботу, я збиралася показувати дорогі особняки, а не хрущовки
життєві історії 0
Наша родина – це я, Андрій, двоє дітей 11 і 13 років, собака. Ми з чоловіком обоє з Дніпропетровщини, але навчалися у Києві, тут і познайомилися. Я, коли

You cannot copy content of this page