Сестра Лідія була для мене найближчою і найдорожчою людиною на цьому світі. Коли ми втратили наших батьків, ми присяглися у всьому допомагати одна одній і бути завжди підтримкою і опорою одна одній. У мене була родина, але син виріс і переїхав до столиці, а я залишилася у райцентрі. А потім ми розлучилися з чоловіком, і мені зовсім не було куди йти, бо жили ми в чоловіка
Сестра Лідія була для мене найближчою і найдорожчою людиною на цьому світі. Коли ми втратили наших батьків, ми присяглися у всьому допомагати одна одній і бути завжди підтримкою
Ми побралися з  Денисом дуже-дуже великого кохання. Свого часу я взяла квартиру в іпотеку, зарплата у мене була хороша, навіть дуже, і я виплатила іпотеку буквально за п’ять років. З житлом проблем у нас не було, і ми вирішили, що можемо пожити для себе. Але моя свекруха Ірина Василівна після нашого весілля вирішила, що вона може все вирішувати за нас. У неї була ідея фікс – купити великий будинок, щоб місця в ньому вистачало всім. Ми поїхали і комплект ключів ми залишали мамі Дениса. Свекруха підробила документи на мою квартиру і виставила її на продаж
Ми побралися з  Денисом дуже-дуже великого кохання. Свого часу я взяла квартиру в іпотеку, зарплата у мене була хороша, навіть дуже, і я виплатила іпотеку буквально за п’ять
Бабуся постійно її ганяла. Вичитувала. Спостерігала. І як тільки фіксувала зупинку, кричала гострим, як бритва, голосом: – Що ти сидиш? Нічим зайнятися? Ну тоді хоч підлогу помий! І Маргарита хапала відро, старанно віджимала ганчірку і повзала на карачках. А потім, коли чоловік вигукнув: «Ти – не жінка! Ти робот!” і зник в тамбурі з двома дорожніми валізами, знесилено присіла біля вікна
Маргарита не дозволяла собі багато: їсти солодке, вживати слова-паразити, дивитися серіали і просто нічого не робити. Вона навіть уявити не могла, що можна довго сидіти біля вікна і
Я довго не могла зрозуміти, навіщо Степан мені потрібен. Сміється, похлинається, ходить, як моряк по палубі в найжорстокіший шторм, руки завжди вологі, квіти хирляві, розмови нудні. Він забирав мене після роботи і годував вечерею. Їжа теж так собі: картопля пюре, жирна свиняча котлета, солоний огірок. Сказав, що заїде рівно о шостій ранку, і Зоряна прокинулася о четвертій.
Кожен невдалий роман наближає до справжнього кохання. Свого. Я довго не могла зрозуміти, навіщо Степан мені потрібен. Сміється, похлинається, ходить, як моряк по палубі в найжорстокіший шторм, руки
Я сиджу і плачу, це нікуди не натягнеш. І ніхто не запропонував відшкодувати вартість, хоча я запропонувала купити мені такий самий стілець на народження дитини замість цього. Вони сказали, що таких грошей у них немає. Вони ж не олігархи, мовляв. Все це їхня собачка. На народження синочка ми з чоловіком купили все найпрекрасніше, залишили в магазині за раз більше 100 тисяч гривень
Я сиджу і плачу, це нікуди не натягнеш. І ніхто не запропонував відшкодувати вартість, хоча я запропонувала купити мені такий самий стілець на народження дитини замість цього. Вони
Уляна тоді відразу сказала братові, що дитинку народить. Народила, звичайно. Хлопчика. Чотири роки вже буде йому скоро. Це досі болюча тема для всіх. Брат дитину не хотів, подруга його вирішила народжувати, тому що їй 36 і перша дитинка. На брата вона її не записала. Які можуть бути обов’язки? Брат про них і чути не хоче! І я вважаю, що він має рацію
Уляна тоді відразу сказала братові, що дитинку народить. Народила, звичайно. Хлопчика. Чотири роки вже буде йому скоро. Це досі болюча тема для всіх. Брат дитину не хотів, подруга
Звинуватив мене син Максим, ні багато ні мало, у присвоєнні грошей! Та я копійки чужої ніколи ні у кого не взяла! Учителем працювала, репетиторством підробляла, щоб сина ростити гідно. А тепер он що! Син татусеві своєму подзвонив вже, наскаржився. Я колишнього чоловіка років п’ятнадцять не чула, якщо не більше! Аліменти, правда, чоловік платив, через ці аліменти тепер весь сир-бор. Гроші він мені перераховував на рахунок, пристойні суми. Місяць тому купила я на ті гроші квартиру
Звинуватив мене син Максим, ні багато ні мало, у присвоєнні грошей! Та я копійки чужої ніколи ні у кого не взяла! Учителем працювала, репетиторством підробляла, щоб сина ростити
У поштовій скриньці явно щось біліло. Ключ, як на зло, залізну дверцята відкривати відмовлявся. Ніби відчував, що не потрібно Петру це читати. Телеграма була від сусідки його матері – тітки Нюри. Там було написано, що мати прихворіла і їй зовсім недовго залишилося. Тітка Нюра просила Петра приїхати попрощатися з матір’ю. Чоловік не зміг встояти на ногах і сів прямо на сходинку сходів в під’їзді і хвилею на нього накотили спогади
Петро трохи запізнився з роботи, тому дуже поспішав до дружини і дітей. Взагалі перевіряти поштову скриньку було прерогативою дружини, але в цей день вона прихворіла і з хати
Зараз мені 40 років, я усвідомила, що не хочу дітей, після 25. Час показав, що це був правильний вибір. Я завжди хотіла бути самодостатньою і реалізувати себе. Ніякого материнського інстинкту і спраги піклуватися про дитину не відчувала. Ми з чоловіком усвідомлено вибрали життя без дітей, при цьому в шлюбі понад 15 років
Зараз мені 40 років, я усвідомила, що не хочу дітей, після 25. Час показав, що це був правильний вибір. Я завжди хотіла бути самодостатньою і реалізувати себе. Ніякого
На думку моєї мами, саме головне призначення жінки – народити дитину. Інше неважливо: наскільки добре склалася твоя кар’єра, наявність нерухомості та автомобіля. Якщо у тебе немає дитини – життя проходить даремно
На думку моєї мами, саме головне призначення жінки – народити дитину. Інше неважливо: наскільки добре склалася твоя кар’єра, наявність нерухомості та автомобіля. Якщо у тебе немає дитини –

You cannot copy content of this page