fbpx
Поїхали ми до невістки й сина вперше, аж у столицю, подивитися місто і їхню нову двокімнатну квартиру в новобудові. Попередили, що їдемо на тиждень. Зустріли вони нас вже накритим столом, було дуже приємно! Посиділи, поговорили. Тут час спати лягати, я питаю в невіски, де нам постелено, а вона каже: «Спати у нас тут ніде. Ми на тиждень вам зняли готель. Не дорогий, звичайно, але переночувати там є де»
З чоловіком ми живемо в своєму будинку на околиці маленького міста. Ми завжди раді гостям. У нас навіть є спеціальна гостьова кімната. А якщо в наш будинок приїжджає
З дитинства дача і робота на землі – моя кара. Кожна весна – копай ділянку. Потім потрібно садити всілякі дурниці, потім це все прополювати, поливати… Я вироста і вирішила: досить, мішки картоплі не варті витраченого часу і здоров’я! І ось, перед весіллям я випросила у батьків «весільний подарунок» – дачу. У перший же рік нашого спільного життя чоловік зробив мені подарунок, остаточно вирішивши дачне питання. Частину ділянки він заасфальтував, а більшу частину – засіяв травою і посадив кілька дерев. Батьки: “Як же так! Без картоплі? Без зелені і помідорів? Що взимку будете робити?”
З дитинства я сприймала важку роботу на дачі як неминучу кару. Від неї не можна було втекти! Кожна весна – копай ділянку. Я з батьками, плюс три лопати,
Я не знала, як і реагувати! Побачила на невістці свої прикраси, які дарувала першій невістці для доньки, моєю улюбленої онуки. Оксанці вже 16 років, а носить їх молода дружина сина, яку я терпіти не можу. Сказала синові, щоб повернув мені гроші за них, байдуже мені, що вони іпотеку платять
Першою моєї невістки не стало, коли Оксанці було 12 років. Тільки завдяки мені синові і онучці вдалося справитися з втратою. Допомагала їм у всьому, підтримувала.  Три роки син
– Чужа! Тобі вона не мати, значить Василині не бабуся! Ти повинна вчити мою внучку, що бабуся у неї одна, і що любити вона повинна тільки мене! Твоя мати не може називатися бабусею! – говорила свекруха
Всі чули фразу: «Немає той батько, що життя дав, а той, хто виховав»? Зустрічається вона в різних варіаціях і з різними подробицями: ночами не спав, косички заплітав, в
– Ти зрозумій, я сина теж не виправдовую! – каже шістдесятилітня Наталія Андріївна. – Так, він не ангел, наробив багато гріхів. Розлучився, дитина залишилася… Але це все чому? Тому, що дружина за ним не доглядала! Я бачила, як вони жили! Іра цілими днями сиділа носом в телефоні. Не вважала себе зобов’язаною ні прибирати, ні готувати. Дитина росла на сирках, бананах, швидкорозчинних кашах і банкових пюре. Син приходив з роботи і вставав до плити, готував собі і дочці!
– Ти зрозумій, я сина теж не виправдовую! – каже шістдесятилітня Наталія Андріївна. – Так, він не ангел, наробив багато гріхів. Розлучився, дитина залишилася… Але це все чому?
– Ні, не вийде, мені ще на другу роботу треба встигнути! – Тетяна вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там все зробить, жінка біжить додому для того щоб перепочити,  приготувати вечерю на всю сім’ю, вислухає скарги від дітей і біжить на третю роботу
– Пані Тетяно, може бути чай поп’єте з нами? – Ні, не вийде, мені ще на другу роботу треба встигнути… Головний офіс компанії – близько 10 кабінетів і
Я не вважаю себе винною перед дружиною Артура. Так, я коханка, але така, яка ні на що не претендує. Погодьтесь, таких як я – мало. Я також не звинувачую дружину свого колишнього чоловіка, що забрала його з сім’ї – значить, я сама в цьому винна, що не могла дати те, що йому було потрібно. Я знаю, багато хто мене засудить, але зрозумійте, якщо не я, то буде на моєму місці, якась інша дівиця
У розлученні з чоловіком вже п’ять років. Заміж вдруге не збираюся – не хочу, щоб моєму синові довелося звикати до чужої людини. З рідним батьком Стас постійно спілкується,
Одразу ж після весілля син переїхав жити до Марини. Та з часом вони таки зрозуміли, що містечко дуже маленьке, і знайти достойну роботу Петру було дуже складно, а без грошей він там їй і не потрібний. Я цій новині дуже зраділа, адже скучала за єдиним сином. Та по приїзду все і почалось. Нашій Марині не догодиш
Мій син Петро, як тільки зробив Марині пропозицію, то вона того ж дня сказала, що жити з нами і навіть в нашому місті вона не збирається. Я, звичайно,
Ми ще навіть не одружені. а я її вже не терплю. Відкритого конфлікту з нею не було. З найперших днів намагалася бути з нею собою, більш-менш їй сподобатися. Але даремно я старалася.У них в родині з батьком машина спільна, батько у постійних відрядженнях, так мати постійно вимагає забирати її з роботи, відвезти пакети і це кожен день протягом декількох місяців. І не важливо їй, що він може взагалі машину не брав. Вона звикла, що тільки вона і вона
Ми ще навіть не одружені. а я її вже не терплю. Можливо, у когось було таке? Відкритого конфлікту з нею не було. З найперших днів намагалася бути з
Коли син забрав мене до свого дому, то спершу поселив у гостьовій кімнаті. Я не жалілася: їсти дали, телевізор, ліжко, тумба, завжди чистенько, що ще мені потрібно, думала я. Та згодом все змінилося. Я ще раніше бачила майстрів на подвір’ї, але не хотіла питати: що, де, навіщо. То є їхні справи, їхній дім, але згодом мені стало все зрозуміло
Ми з чоловіком жили в красивому і затишному будиночку. Мальовнича місцевість, чисте повітря і красива природа навколо. У нас там було все для хорошого життя. Чоловік, як кажуть

You cannot copy content of this page