життєві історії
Я все життя прожила в селі, тому відразу після весілля, забрала свої пожитки, і переїхала до свекрухи. Як тільки я все “добро” порозкладала, Ольга Гаврилівна взяла мене за
Про що шкодують старенькі люди на порозі вічності (Записки волонтера з Будинку для людей похилого віку) “Знаєте, я зараз так шкодую, що ми тоді не народили доньці братика
На останньому курсі університету я познайомилася з Олександром. Взаємини наші розвивалися швидко, скоро ми орендували квартиру і оселилися разом. Я була чесною з Сашком від початку і розповіла,
Роман, мій чоловік, родом з України, але вже багато років живе в Парижі. Познайомились ми, коли я їздила з подругою туди на відпочинок. Я настільки закохалася в цю
Я того ж дня зателефонував дружині, і про все розповів. Ольга без вагань сказала впевненим голосом: “Ми заберемо Нестора собі! Він на таке життя не заслуговує!”. Моєму щастю
Мені дома сумно. В себе я вже зробила генеральне прибирання, і навіть ялинку прикрасила до новорічних свят, тому, хочу допомогти з цим і вам, – сказала свекруха в
Коли ми обирали ресторан для святкування, з нами була і Ольга Карпівна, мама Валентина. Спершу вона мовчала, а згодом вирішила вставити “п’ять копійок”. Ми ледь її зупинили. –
На другий день народження нашої Юстинки, хресні скинулися, і купили в подарунок хороший самокат. Святкували ми дома. Я, як могла, створювала святкову обстановку. Серед запрошених, звісно ж, була
Мені недавно сорок три стукнуло, а я досі пам’ятаю її вираз обличчя, коли я вискакував з автівки і біг бабусі на зустріч. Я народився у великому та галасливому
Я пішла за продуктами, в супермаркеті якраз хороші знижки були. Ну, думаю, ікри прикуплю, кукурузку на салат, те, що може постояти. Олена в домі одна залишилася, син ще