fbpx
Ми добре прийняли Оксанку – нову дружину зятя, діти теж нормально до неї поставилися. Вона нам здалася дуже тихою і спокійною дівчиною. Але це нам тільки здалося. Через деякий час Оксана показала свій справжній характер
У нашому житті п’ять років тому сталося горе. Не стало нашої єдиної донечки – Марічки. Не буду уточнювати, як все сталося, дуже важко все це згадувати. А її
Чоловік після кожної сварки виганяє мене з дому, а свекруха його підтримує і підтакує. Довиганяються, настануть й інші часи
Чоловік після кожної сварки виганяє мене з дому, а свекруха його підтримує і підтакує. Довиганяються…  Настануть й інші часи… Чоловік старший від мене на 9 років. Одружені два
– Ти будеш найголовнішою людиною в моєму житті, – сказала я, обіймаючи сина на руках. І ніхто ніколи не дізнається, хто твій батько. – У тебе є тільки мама, – тихо додала я. Хоча я була рада, що стала матір’ю, – так довго чекала цього, але відчувала, що моє щастя – це грубість по відношенню до рідної людини
Кілька днів тому здійснилась моя найбільша мрія – я стала мамою. У мене гарний, здоровий син. Завтра їдемо додому. До нашої затишної квартири, з підготовленою мною дитячою кімнатою.
Сама я родом з невеличкого села. Вийшла заміж, і стала жити в квартирі чоловіка, яка йому дісталася від бабусі. Все б добре, та свекруха вважає, що я в цій хаті ніхто. Як можна жити завжди в страху того, що до мене хтось прийде, а свекрусі не сподобається, точніше вона мене одразу ж попередила, щоб мої сестри, подруги тут не водилися
Сама я родом з невеличкого села. Вийшла заміж, і стала жити в квартирі чоловіка, яка йому дісталася від бабусі. Все б добре, та свекруха вважає, що я в
Микола весь цей час мене обманював. Обурена, я почала переглядати решту паперів у портфелі і знайшла невеликий блокнот. А в ньому, з невеликим шрифтом, колонки цифр і приміток: “Мама – 7000 гривень”. “Єва – 5000 гривень для стоматолога”. Це була книга мого чоловіка. У ній він записував, скільки щомісяця витрачає на… матір та сестру
Я отримала підвищення на роботі. Я була рада, бо це означало для нас більше грошей, і нам потрібно було більше грошей. По правді кажучи, ми з чоловіком ледве
– Ти ще радій, що цей Віктор живе далеко, бо Ніна б літала на побачення раз у раз, і Бог знає, чим це все б закінчилось, – втішала мене старша сестра. А я навіть не знала, що може означати це “Бог знає”. Мені соромно визнати – я була наївнішою за свою дочку, бо не довго нам довелось чекати наслідків любові
Чи була моя помилка в тому, що я все ще поводилася з нею як з маленькою дитиною, хоча Ніна підростала і ставала жінкою? Я бачила, як вона починає
Я розуміла, що це не буде гарна новина, інакше зять не приїхав би з моїм онуком, але я не очікувала саме такої історії. Артур говорив дуже довго. Я слухала його і майже відчувала, як сивіє моє волосся
Моя дочка Катя завжди була егоїстичною. Вона думала насамперед про себе, про свої потреби та щастя. Інші люди ніколи не мали для неї значення. Я часто дивувався, чому
Я допомагала Ірині грошима, тому що вже почалися конфлікти. Свекруха дорікала мою дочку, що не працює, а сидить на всьому готовому. Мені було соромно перед батьками зятя, тому й допомагала як могла, а коли почала отримувати пенсію, то й взагалі віддала свою банківську картку
Мені так важко, але я розумію, що сама винна у цій ситуації… У мене троє дорослих дітей, є онуки. Всі живуть окремо. Сини купили квартири, а дочка з
Нікого не слухала Марта, ні батьків, ні подружок, що не пара Андрій їй, що користується нею, а не любить. Що і з Лесею зразкової сім’ї у них не було, а з Мартою невідомо як себе поведе. Любила вона хлопчаків дуже сильно, та й Андрій їй подобався, вірила, що потрібна йому, значить цінувати і любити буде, і не втече ж він, від своїх чотирьох дітей
Коли у Леся народжувала, Андрій був у черговому рейсі. Через пару днів, не заїжджаючи додому, він відразу ж поїхав до пологового будинку, але там йому повідомили, що його
Час минав, а Марта все не могла дочекатися вагітності. Сильно вона журилася з цього приводу. І Андрій не втрачав можливості кожного дня спитати, коли ж вона спадкоємця подарує. Вирішила тоді Марта піти до місцевої знахарки, баби Стефи. Такою силою володіла вона, що до неї з усіх сіл і навіть з міст люди з’їжджалися!
Час минав, а Марта все не могла дочекатися вагітності. Сильно вона журилася з цього приводу. І Андрій не втрачав можливості кожного дня спитати, коли ж вона спадкоємця подарує.

You cannot copy content of this page