В мою групу ходить дівчинка Марічка – її водить мама. Як я зрозуміла, тато давно пішов з родини. У сусідню групу, де діти на рік молодші, є маленька Софійка, яку теж водить мама. Дівчата дуже схожі, мами теж, прізвища у дітей різні. Перша думка була, що це родичі, аж надто сильна схожість. Але мами навіть не вітаються між собою. Питаю дитину, а чому її не мама привела, відповідь вразила: – У мене тепер інша мама
Я працюю вихователькою в дитячому садку, і стала свідком дивовижної історії, яка вразила не мене одну. У нас садочок не дуже великий, всі одне в одного на виду,
Якщо чоловік, допомагаючи матері останній рік, думав що цей рік – єдиний, потім мати буде отримувати пенсію, то я з самого початку знала, що годувати нам її доведеться все її життя. Не на вулицю адже її гнати?
Виходу на пенсію моя свекруха, Ніна Олексіївна, чекала як манни небесної. Я до її очікуванням ставилася досить скептично: навіть я знаю, що жінка, ні дня у своєму житті
Перед народженням нашого синочка Валентина Павалівна вирішила відправити мого чоловіка на заробітки за кордон. – Герман повинен поїхати і заробити вам на житло, скільки можна орендувати. А ти почекаєш з малим, ми будемо допомагати по можливості
Ми з Германом одружилися, коли мені було 25, а йому 29 років. Ми жили окремо, хоча я так не вважаю, бо чоловік без кінця був у своїх батьків
Рівно рік тому я пішов від своєї недоглянутої дружини-замухришки. Залишив її, тому що вже не міг. Вона буквально загрубіла, стала вся недоглянутою, некрасивою. Дружина забула про косметику, перестала стежити за волоссям, рідко милася. Я зустрів молоду і вродливу дівчину. Сьогодні, рівно через рік, як ми розлучилися, я зустрів свою Настю
Рівно рік тому я пішов від своєї дружини. Залишив її, тому що познайомився з молодою і гарною дівчиною, яка дарувала мені задоволення, чого вже давно не робила моя
– А хто, якщо не я? Стану твоєю начальницею, буду тебе роботою навантажувати, щоб братик вечора у нас з мамою проводив, – посміялася сестра брата, але побачивши моє обличчя, додала. – Пожартувала я, пожартувала. Але спуску тобі не дам!
У мами чоловіка з віком пустує пам’ять. Вона живе зі своєю старшою дочкою Ксюшею і її дитиною. У нас з чоловіком окрема квартира, іпотеку за яку ми платимо
– Я, заради тебе, брови підфарбовувати не збираюсь. І в цьому взутті та безрозмірній спідниці мені комфортно, і взагалі, байдуже мені на моду, – говорила чоловікові Маргарита Олегівна. – Якщо надумаєш мене покинути, то знай, як з одним чемоданом прийшов, так з ним і підеш. За сина не хвилюйся, він такий самий як і ти, нічого без мамки не зробить. Що скажу, те й робити буде!
– Я, заради тебе, брови підфарбовувати не збираюсь. І в цьому взутті та безрозмірній спідниці мені комфортно, і взагалі, байдуже мені на моду, – говорила чоловікові Маргарита Олегівна.
Ми з чоловіком не шикуємо, але й на життя не скаржимось. Є свій будинок, автівка, двоє діток і стабільний дохід. На провідну неділю вирішила зідзвонитись з подругою, і запросити її разом прогулятися, в нашому місті якраз парк відкрили. – Ой, ти знаєш, в мене інші плани, – каже спантеличеним голосом мені Мар’яна. А на задньому плані чую нашу спільну подругу. В цей момент я й дізналась, що вони насправді про мене думають
Ми з чоловіком не шикуємо, але й на життя не скаржимось. Є свій будинок, автівка, двоє діток і стабільний дохід. На провідну неділю вирішила зідзвонитись з подругою, і
Як тільки Андрійко з’явися на світ, батько покинув їх з мамою, не пояснивши причини. – Це ти у всьому винен, – кожного разу, як тільки у мами був поганий настрій, говорила сину. – Якби не ти, Степан ніколи б не пішов до іншої. – Згодом Андрія забрала до себе бабуся, а мама взялась за пошуки нового кохання, і знайшла. Другий син був улюбленою дитиною. А старший син так і залишався жити під наглядом бабусі
Як тільки Андрійко з’явися на світ, батько покинув їх з мамою, не пояснивши причини. – Це ти у всьому винен, – кожного разу, як тільки у мами був
Оля сиділа біля вікна, і зі сльозами на очах благала Господа про допомогу. – Не забирай її в мене. Я не зможу одна! – В одну мить дівчинка побачила на білесенькому снігу їх невеличкого подвір’я матусю. Вона стояла у білій сорочці та босоніж на снігу, і махала їй ніжно рукою. – Мамо! Мамо!, – вигукуючи на всю вулицю, бігла до сільської лікарні Оля. Вона розуміла – мама прощається!
Оля сиділа біля вікна, і зі сльозами на очах благала Господа про допомогу. – Не забирай її в мене. Я не зможу одна! – В одну мить дівчинка
Дмитрик ще зовсім маленький, і пів рочку немає, та Антон не хоче входити в моє становище. – Ну, скільки сьогодні накатала?, – запитує мене чоловік, як тільки переступає поріг нашого дому. Мені соромно відповідати, що на роботу тепер часу геть не хватає: прибирання, готування їжі, прання, прогулянки з Дмитриком. Надіялась, чоловік сам все зрозуміє, та ніяк!
Дмитрик ще зовсім маленький, і пів рочку немає, та Антон не хоче входити в моє становище. – Ну, скільки сьогодні накатала?, – запитує мене чоловік, як тільки переступає

You cannot copy content of this page