– Річ у тім, Варя. У мене на прикметі є чудова дівчина, яка буде ідеальною дружиною для мого сина. Вона чутлива, вразлива натура з дуже хорошої сім’ї. І коли Міша на ній одружиться, то перед нами відкриються великі перспективи, завдяки зв’язкам тестя. Тільки я сумнівалася, чи зможе Мішка стати їй гарним чоловіком і не розтринькати такий скарб. Ось ми і подумали: а чому б Міші не спробувати потренуватися бути хорошим чоловіком? Я підказувала йому, як треба поводитися з дружиною, доглядати, прив’язати до себе міцніше. І у нас вийшло! Знаєш, я досить довго тобі посміхалася, тому скажу просто: покинь мій будинок, негайно. Ти свою справу зробила!
Я ніколи не думала, що опинюся в подібній ситуації. У мене в голові не вкладається – як мій чоловік і його мати могли так зі мною вчинити? Те,
Моя мама вийшла заміж в 47 років з чотирма дітьми. Про питання потомства моя мама задумалася занадто пізно, коли їй було 34 – вона вперше народила, мене. Тата вона ніколи не просила допомогти, завжди захищала його від побутових проблем, від повзунків і дитячих криків. Якось він сказав, що зібрав грошей, нам тісно у двокімнатній і тому він пропонує продати її і, додавши, купити трикімнатну. Мама стрибала від щастя. А зараз ми з братами скинулися грошима
Моя мама вийшла заміж в 47 років з чотирма дітьми. Про питання потомства моя мама задумалася занадто пізно, коли їй було 34 – вона вперше народила, мене. Тата
У Надії своя сім’я, п’ятирічний син, але мати не може позбутися відчуття, що дитина обтяжує Надю. Дочка не працює, але раз у раз норовить прилаштувати сина «відпочити». Причому, суне дитину кому завгодно, лише б погодилися – мамі, свекрусі, подрузі, сусідкам: – Ну от чого тобі відпочивати? – бурчить мати. – Квартира упорядкована, прибирання мінімум вже, дитина велика, п’ять років. Від чого можна втомитися? На тобі орати треба! Ти працювати взагалі збираєшся колись?
У моєї сусідки Софії Романівни великі претензії до дорослої доньки Надії. Само по собі це напевно, не дивно: адже рідко який художник задоволений своїм твором, правда? Особливо коли
– Свекруха в результаті відмовилася з’їжджати від нас в однокімнатну квартиру, уявляєш? – ледь не плаче тридцятишестирічна Світлана. – Я останнім часом вже дні рахувала до того моменту, коли ми зможемо нарешті роз’їхатися! Адже ми домовилися з нею, все обговорили. Вона згодна була! Ми кредит за цю квартиру платили п’ять років! І тепер вона заявляє, що нікуди не поїде. Ну як же так?
– Свекруха в результаті відмовилася з’їжджати від нас в однокімнатну квартиру, уявляєш? – ледь не плаче тридцятишестирічна Світлана. – Я останнім часом вже дні рахувала до того моменту,
Після десяти років шлюбу і нарешті виплаченої іпотеки, я дізналася, що у максима є інша. Вже кілька років. Відпиратися чоловік не став, запропонував розлучення і розподіл загальної двокімнатної квартири, великої і з хорошим ремонтом. Мовляв, йому невелику двушку в менш престижному районі, а мені – кімнату в комуналці. Все тому, що його дама при надії. А поки привів свою даму до нас в квартиру, яку я облаштовувала з такою любов’ю
Після десяти років шлюбу і нарешті виплаченої іпотеки, я дізналася, що у максима є інша. Вже кілька років. Відпиратися чоловік не став, запропонував розлучення і розподіл загальної двокімнатної
Кілька років тому я вийшла заміж.  – Вам тут немає місця, – сказала моя мама, – я з батьком, та ще твоя сестра, отже на нас не розраховуйте. Після весілля ми з чоловіком вирішили взяти іпотеку, на перший внесок Степану грошей в борг дала мати. – Нічого, з дітьми головне не поспішайте, і зумієте і борг мені віддати, і іпотеку виплачувати, – сказала свекруха. Щомісяця нам нагадувала. Дитину ми хотіли, і коли тест показав дві заповітні смужки ми влаштували маленьке сімейне свято для двох. Але несподівано в гості до нас заявилася свекруха
Кілька років тому я вийшла заміж. – Вам тут немає місця, – сказала моя мама, – я з батьком, та ще твоя сестра, отже на нас не розраховуйте.
– Чоловік у вихідні знову буде працювати! – сумно зітхає тридцятирічна Ірина. – У них черговий проект. Він весь тиждень додому приходить в ночі. Швидше за все, і в суботу, і в неділю буде сидіти в своєму офісі допізна… Витягнувши його на прогулянку з дітьми – він може всю прогулянку проговорити по телефону по роботі! Ми вже й з гірки накаталис, і весь парк обійдемо – а він все з трубкою біля вуха питання вирішує. Все йому дзвонять, всім він потрібен, вічно повідомлення в месенджерах пікають – буває, що і вночі. То клієнти, то колеги. Він ніби і вдома, і в той же час – немає його… Неможливо так жити!
– Чоловік у вихідні знову буде працювати! – сумно зітхає тридцятирічна Ірина. – У них черговий проект. Він весь тиждень додому приходить в ночі. А тут ще новий
– Ми з батьком тільки на пенсію живемо, а нам цього мало. В ж розумієте, за трикімнатну квартиру скільки треба платити? Ми для вас все зробили: вивчили, вигодували, тепер ваша черга нам допомагати. – Ти думаєш нам з Марусею важко не було, коли ми з копійчаної стипендії вам більшу половину віддавали, бо тато так скомандував? – Після цієї розмови просто викреслила батьків зі свого серця. Маруся, до речі, також
– Ми з батьком тільки на пенсію живемо, а нам цього мало. В ж розумієте, за трикімнатну квартиру скільки треба платити? Ми для вас все зробили: вивчили, вигодували,
Валентина розлучилася з чоловіком, і переїхала з дочкою жити в моє рідне місто. Вже десь місяць вони уживаються, добре, що з квартирою пощастило: бабуся єдиній внучці заповіла. – Приходь в неділю до нас на чай, – сказала подруга по телефону. Я погодилась, бо стільки часу не бачились. Настав день “Х”. Не йти ж з порожніми руками до дитини. Зайшла в магазин з дитячими товарами, а вибігала з нього з червоним від сорому обличчям
Валентина розлучилася з чоловіком, і переїхала з дочкою жити в моє рідне місто. Вже десь місяць вони уживаються, добре, що з квартирою пощастило: бабуся єдиній внучці заповіла. –
І ось невістка з малюками-погодками, поки у них у квартирі ремонт, приїхала до мене в село на все літо. Допомагала мені у всьому, садили разом все, сапали-пололи, син полив зробив. Я не могла натішитися. А позавчора вийшла в сад зраночку, і таке побачила… Аж оторопіла. Весь день очі на мокрому місці, в голові не вкладається! Ну як вона так могла? Як тепер з нею під одним дахом жити?
Син Руслан одружився з Ольгою п’ять років тому. Живуть вони в райцентрі у квартирі, а я в селі. У мене свій сад, город. Вони до мене завжди їздять

You cannot copy content of this page