життєві історії
Осінь здавала свої позиції. Вдень ще було тепло і світило сонечко. А ночами температура опускалася нижче нуля. Увечері після робочого дня, коли сутінки опустилися на місто і воно
У моїй школі була одна дівчина, Мартою її звали. Вона відрізнялася від всіх дівчат-одноліток. Була вона, м’яко кажучи, пухка і незграбна дуже. Обличчя Марти постійно потопало в ластовинні
Ми відучуємо дочку від соски, прибили її до одвірка. Треба? Стій, Міланко, поряд з косяком, і гризи свою пустушку. Не хочеш стояти на одному місці? Іди, але без
– Танюшко, у вас пари тисяч не буде? Я з пенсії все до копієчки поверну! Ти мене знаєш! – тихий голос Оксани Василівни в телефонній трубці викликав у
Одного разу до нас в гості прийшов далекий родич, Роман Степанович. Він з тих людей, які будь-яку фразу супроводжують багатозначною посмішкою, а з дітьми розмовляють так, ніби перед
Ми з чоловіком після закінчення технікуму в нашому райцентрі одразу почали орендувати квартиру і жити разом, бо я вже була на випускному при надії. Ми тихо розписалися, без
У нас з чоловіком дві дочки, живемо все життя в невеличкому райцентрі, а батьки його і мої в селі поруч. Розповідь моя ось про що, і мені дуже
Тетяна йшла з важкими сумками з ринку. Вся в чорному, хоча чому дивуватися, вона вже років десять так ходить. Волосся неохайно зібране в пучок, а очі ніби скляні.
В мами тоді був ювілей – 50 років! Гостей зібралося досить багато, але святкувала мама дома. В одну мить я побачила, як Микола, з яким я зустрічаюся, став
Баба Стефа жила в маленькому районному центрі. Чоловіка вже немає, а донька як вступила до університету, так і залишилася жити в області. Згодом вийшла заміж, і стала мамою.