Коли я дізналася, що Павло з Русланою стали батьками хлопчика, я навіть не роздумуючи написала гарне привітання у вайбері молодої матусі. Відповідь не забарилася. – Ти чого мені пишеш? Нам нічого від вас не потрібно! Ти ще скажи, що твоя “дорогенька” подруженька, яка зіпсувала життя моєму Павлику, нам вітання передає. – Так було неприємно, а потім я навіть потрапила до “чорного списку”
Коли я дізналася, що Павло з Русланою стали батьками хлопчика, я навіть не роздумуючи написала гарне привітання у вайбері молодої матусі. Відповідь не забарилася. – Ти чого мені
Два роки я у свекрухи сантехнікою торгувала, без свят і вихідних, потім виявилося, що я при надії. Вона мені і декретні обіцяла, і всі належні виплати. Я вуха розвісила, надихнулася. Вона мені ще за невідгуляну відпустку тоді заплатила. Тож підстави вірити їй були. А через два дні прямо на роботі у мене почалося. Я попросила покупців вийти, зателефонувала свекрусі і сказала, що їду народжувати. Мені було сказано, щоб я не сміла закривати магазин і допрацювала до вечора
Два роки я у свекрухи сантехнікою торгувала, без свят і вихідних, потім виявилося, що я при надії. Вона мені і декретні обіцяла, і всі належні виплати. Я вуха
Приходжу додому з роботи. Замкнено зсередини. Стукаю. Мені жінка відкриває. У моєму фартусі і з моїм ополоником в руках. Я обімліла. Мало того, вона мене зайти  запросила і повідомила, що мій чоловік скоро прийде і все мені пояснить. Вдома – хаос. Скрізь валізи і мішки з одягом. Розібрані меблі уздовж стін вишикувалися. Якісь діти граються іграшками моєї дитини. Я відібрала у неї свій ополоник, пішла на кухню і вилила її рагу в унітаз
Приходжу додому з роботи. Замкнено зсередини. Стукаю. Мені жінка відкриває. У моєму фартусі і з моїм черпаком в руках. Я обімліла. Мало того, вона мене зайти  запросила і
Адже у його однокласників було все: телефони останньої моделі, модний одяг, а у нього нічого цього не було і глибоко в підсвідомості він звинувачував в цьому тільки себе. В один вечір син не прийшов ночувати додому, телефон його не відповідав. Іванна звернулася в поліцію, обдзвонила всіх його знайомих, але сина ніхто не бачив. В голові у жінки крутилося тільки одне: «Аби він був живий!»
Іванна і Василь розлучилися, коли їх синочкові було всього два рочки. Зараз хлопцю вже шістнадцять років, його мамі – тридцять вісім. Працює вона медсестрою в невеликої сільської лікарні.
Тамарочку Кузьменко називали розумницею і красунею, а на день народження обов’язково бажали чоловіка і щастя безмірного. Вона б і рада заміж, та затрималася з заміжжям на позначці тридцять п’ять. Чого раптом вона мене згадала, роками не бачимося, а на весілля запросила, – подумала Тамара. І пішла Тамарочка до Тані на торжество, щоб подивитися на чуже щастя
Тамарочку Кузьменко називали розумницею і красунею, а на день народження обов’язково бажали чоловіка і щастя безмірного. Вона б і рада заміж, та затрималася з заміжжям на позначці тридцять
В неділю мала бути чудова погода, тому я зателефонував другу, і запропонував вихідні провести разом. Той погодився, але “всю правду” я почув після того, як мій телефон завис, а Руслан забув скинути виклик. – Які ж вони диваки. І як тільки знайшли одне одного? Уявляєш, троє дітей, в їх то віці. – Наперед забіжу, ми все ж зустрілися, але все пішло не по плану Руслана і його дружини
В неділю мала бути чудова погода, тому я зателефонував другу, і запропонував вихідні провести разом. Той погодився, але “всю правду” я почув після того, як мій телефон завис,
– Який я щасливий! Син! У нас з тобою буде син! Уявляєш? – вигукував хлопчина років вісімнадцяти до такої ж, або ж ще молодшої дівчини, що йшла поруч. – А хто крайній до лікаря? – Я, – відповівши знову занурилась у “свій світ”. Але  він вже не був колишнім. – Як би мені того не хотілося, та я стала “свідком” їх розмови, і не лише я. Чи то я вже стара, чи то люди тепер геть інші?
– Який я щасливий! Син! У нас з тобою буде син! Уявляєш? – вигукував хлопчина років вісімнадцяти до такої ж, або ж ще молодшої дівчини, що йшла поруч.
У всіх в маленькому селі на Чернігівщині щелепи відвисали, коли Людмила надвір виходила, йшла вулицями. І що з нею сталося після поїздки до сина в Полтаву? Та таке сталося, що Степан он і на городі майже сам, після роботи тепер – до худоби поратися, доїти корову навіть, а раніше Люда все сама, а він на диван або до мужиків на доміно і сто грам. А це все невістка
Людмила і Степан виросли в одному селі. Він на три роки за неї старший. Коли вже зустрічалися. то обоє мріяли виїхати з села кудись у місто, але так
Алеєю міського парку молода мама вела за руку дівчинку років трьох. Точніше, тягла. Дівчинка плакала і вередувала. З найближчої лавки раптом піднявся літній чоловік і попрямував їм назустріч. Десь був у нього дорослий син, народжений від зв’язку з молоденькою продавщицею. Син, який не хотів визнавати батька-клоуна. Соромився. – Від матері мені квартира в тому місті залишилася, так ми вирішили її продати
Алеєю міського парку молода мама вела за руку дівчинку років трьох. Точніше, тягла. Дівчинка плакала і вередувала. Швидше за все, дитина втомилася і хотіла спати. Але щоб укласти
Приїхала оце з великого міста у своє маленьке до батьків, пройшлася вулицями міста і побачила, що дівчата геть втратили свою жіночність, йдуть з понурим видом і сумними очима, кудись поспішають, носять важкі сумки і надягають незрозумілі речі. Дівчата перестали бути дівчатами! Моя сусідка вибігає о 7 ранку. Розпатлана, без макіяжу і зачіски. В одній руці тримає маленьку дочку, а другою – старшого сина. А об 11 годині не поспішаючи вивалюється її чоловік
Приїхала я оце з великого міста у своє маленьке до батьків, пройшлася вулицями міста і побачила, що дівчата геть втратили свою жіночність, йдуть з понурим видом і сумними

You cannot copy content of this page