життєві історії
– Вона просто не справляється вже! – зітхає п’ятдесятилітня Ольга Кирилівна. – Троє дітей, один за одним – це дуже важко. У мене допомагати з дітьми можливості немає,
– Хіба так буває, щоб за два тижні все життя з ніг на голову? – ледь не плаче тридцятирічна Міла. – Жили, будували плани, чекали дитину… Були чудові
– Дочка тепер твердо вирішила розлучатися! – розповідає шістдесятлітня Людмила Миколаївна. – Це якийсь дурдом! Чоловік її тільки-тільки за розум взявся… Коли він пив, міг погуляти по молодості,
– …Син допомагає, дай Бог йому здоров’я! Мені ці поїздки в санаторій потрібні як повітря, за станом здоров’я. Як не поїду – хворію потім, від лікаря не вилажу.
Брат з дружиною і дітьми жили у моєї мами. І щороку, в травні, у сім’ї брата було свято – мама їде жити на дачу, до пізньої осені. У
Нещодавно я вийшла заміж, за велике і чисте кохання. Чоловік був старший за мене на 30 років, але ми з ним були ніби народжені один для одного. Чоловік
– Так? А що мені ще зробити? Може, всю зарплату їй віддавати? А може, я її ще й забезпечувати буду? Не треба мені підносити чергову Янчину дитину, як
Їдемо оце з сестрою у Київ з Маріуполя, валяємося кожна на своїй полиці – спеціально беремо верх і низ в одному відсіку, щоб ніхто не заважав. Ідилію порушує
Все починалося, як у багатьох. Вчилися в одній школі, а потім в одному виші, після закінчення університету вирішили зрозписатися. Орендували житло, але настали важкі часи. Грошей не вистачало,
Ольга і Валерій майже 40 років прожили в шлюбі. А потім – сивина в бороду і таке інше, вирішили розлучитися і поділити майно. Ользі й так це все