Валентина пакувала валізу, коли до хати влетіла сестра Олена, приїхала скупитися з села не базар, і заскочила, як завжди. – Валько! У тебе 11 онуків, а ти знову у Єгипет намилилася, ніякої совісті геть у тебе не лишилося!
Валентина пакувала валізу, коли до хати влетіла сестра Олена, приїхала скупитися з села не базар, і заскочила, як завжди. – Валько! У тебе 11 онуків, а ти знову
Галина дізналася про дитинку випадково. Проходила плановий огляд і лікарка сказала: “Чому не попередили, що при надії?”. Ця новина була настільки несподіваною, що Галина розгубилася і тільки запитала: “А термін який?” “4-й місяць вже. Чому на облік не стаєте?” А в школі, що скажуть? Колеги, учні, їх батьки? Адже незаміжня, хоч і 38 виповнилося
Галина дізналася про дитинку випадково. Проходила плановий огляд і лікарка сказала: “Чому не попередили, що при надії?”. Ця новина була настільки несподіваною, що Галина розгубилася і тільки запитала:
– Ну-у… не такий вже я хороший, – заперечив він, похитавши головою. – Тут ви явно перебільшуєте. Хіба це подвиг – усиновити дитину? Тим більше, що… І він різко замовк, обірвав сам себе. – Тим більше, що? – насторожився я. – А це, знаєте, таємниця… – Ну, а все ж таки? – Бач, який цікавий. Хоча ми з вами навряд чи ще коли побачимося. А людина ви начебто порядна… Хочете, відкрию секрет?
Ми зустрілися випадково, в напівпорожньому вагоні електрички. Мій супутник і співрозмовник сидів на лаві навпроти, голос його звучав глухо, але чулася в ньому відверта радість, якою він поспішав
Мені 34 роки. Для когось це – вік нових починань і спроб самореалізуватися після старих помилок. Для інших – вік, коли ти вже досяг всього, чого хотів, і тепер насолоджуєшся життям. А для когось – це кінець. Це час, коли пора змиритися з тим, що життя закінчується, і спокійно чекати старості. Так ось, я належу до цих останніх. Адже чолвік просто взяв – і пішов
Мені 34 роки. Для когось це – вік нових починань і спроб самореалізуватися після старих помилок. Для інших – вік, коли ти вже досяг всього, чого хотів, і
Саме зять, а не дочка, наполіг на тому, щоб Ольга Степанівна жила з ними: будинок великий, у неї були дві досить великі кімнати з виходом в зимовий сад, не потрібно було ні про що піклуватися, вона могла цілими днями дивитися свої серіали, «мильні опери», слухати улюблені мелодії. Останньою надією Ольги Степанівни залишилася розмова з зятем. Зять вислухав, попиваючи каву, нічого не відповів і поїхав на роботу
Ольга Степанівна була дуже незадоволена дочкою. Ірина вже стала дорослою, солідною дамою, її чоловік – публічна, дуже багата людина, яка володіла “банками, містами, пароплавами”. Дочка ж вела життя,
– Любо, ти поки на вулиці погуляй, ми в твоїй квартирі мій день народження відзначимо! – І мене силою виставили за двері власної квартири. Я стала дзвонити чоловікові. Виявляється, його сестра, зовиця Шурочка, знову маніпулювала моїм чоловіком і випросила у нього квартиру на вихідні, поки мене вдома немає. Живу з чоловіком Богданом вже 4 роки в моїй квартирі, яка мені від бабусі дісталася. – «Богданчику, а чому мені не можна до вас переїхати? Мене мама зовсім вже з дому проганяє
–  Любо, ти поки на вулиці погуляй, ми в твоїй квартирі мій день народження відзначимо. І мене силою виставили за двері власної квартири. Я стала дзвонити чоловікові. Виявляється,
Мені зараз 40 років. Заміж за Остапа вийшла у 20, чоловікові на той час було 23 роки. У нас двоє дітей, 19 і 18 років. Побудувала кар’єру, добре заробляю. Тепер я хочу розлучитися з чоловіком, який нічого не досяг в житті. Неможу вже дивитися, як він приходить брудний, оскільки цілий день ремонтує чужі паркани на колінах
Мені зараз 40 років. Заміж за Остапа вийшла у 20, чоловікові на той час було 23 роки. У нас двоє дітей, 19 і 18 років. За 20 років
Я працюю репетитором в одній родині. Я одразу бачила, що у них немає щастя між чоловіком і дружиною, і ось тепер я при надії від Ігоря, він зняв мені окрему квартиру
Я з маленького райцентру сама. Але в школі вчилася дуже добре, сама вступила до університету в обласному центрі. Вже на передостанньому курсі підробляла перекладачем з англійської і перекладачем.
Одразу після весілля ми стали жити в батьків Вадима. Нічого не скажу, мої свекри чудові люди, але коли появилась можливість орендувати житло, ми з’їхали. Донечці на той час рочок виповнився. Квартиру обрали в новобудові. Власники порядні люди, і одразу попередили, що “прибігати” з перевіркою не будуть. Прожили ми там два роки, і ось настав час переїзду у свої – рідненькі стіни! А через тиждень дзвінок. Я цього від тих людей не очікувала
Одразу після весілля ми стали жити в батьків Вадима. Нічого не скажу, мої свекри чудові люди, але коли появилась можливість орендувати житло, ми з’їхали. Донечці на той час
З роботою в Україні було важко, тому коли поступила пропозиція поїхати до Голландії на заробітки, Іван довго не роздумував. – Люба, я облаштуюсь, зароблю на перший час гроші, і буду чекати вас. Ми обов’язково будемо щасливі. З того часу минуло три роки… Василько розглядав в аеропорту величезні літаки, і задавав мамі одне і те ж питання
З роботою в Україні було важко, тому коли поступила пропозиція поїхати до Голландії на заробітки, Іван довго не роздумував. – Люба, я облаштуюсь, зароблю на перший час гроші,

You cannot copy content of this page