– Олено Карлівно, наші діти цей торт їсти не будуть. Вибачте, але ж ви знаєте, що я не дозволяю дітям магазинні кондитерські вироби. Якщо вже не знайшли часу для своїх спекти, краще б бананів принесли чи гроші, – заявила при гостях невістка. Я всього раз лише не встигла спекти сама тортик на свято! А тут таке… – Пішли, Вадиме, – попросила я чоловіка
Я кондитер за професією, працювала у пекарнях і кафе, але останні 10 років вже працюю на себе, печу тортики на замовлення. У мене купа постійних клієнтів, вони завжди
– Ну звичайно! – сердиться Іра. – Чоловік, значить, буде сидіти вдома і плювати в стелю, а я працювати на важкій фізичній роботі, яку вдасться знайти навскидку? Підробітки? Я не вважаю це правильним! Все-таки під час декрету сім’ю повинен забезпечувати чоловік! Коли дитина підросте, дружина стане повноправним партнером, а поки вибач. Навіть держава дає можливість матері сидіти з дитиною вдома. А заявити дружині: мовляв, не подобається, давай заробляй сама – це взагалі ні в які рамки, я вважаю. Соромно повинно бути за таке!
– Як же я втомилася, що постійно не вистачає грошей! – зітхає тридцятидворічна Іра. – Постійно діри в бюджеті, стільки всього треба! В одному місці залатаєш діру, тут
– У чоловіка є мама і молодша сестра, – розповідає Ліза, – і вони постійно нам заздрять. Сестрі брата 19 років. Всі вуха прожужжала, що їй би свою квартиру, інакше заміж вона не вийде, не візьмуть. Свекруха постійно твердить, що ми шикуємо, машину купили нову, а могли б і її доньці допомогти з приданим!
Лізі 28 років, вона заміжня, є 6-річна дочка. Склалося в житті все начебто вдало. Є своє житло, яке належить Лізі і перейшло до неї у спадок, так що
Ми з чоловіком Романом разом сім років, у нас є син Богданчик п’яти років. Чоловік любить сина, любить проводити з ним час, бере з собою в гараж. Мені теж приділяє належну увагу: квіти без приводу, романічні побачення в ресторанах, визнання в ніжних почуттях. Все чудово, тільки його колишня має право на нашу квартиру, яку ми взяли в іпотеку і платити за яку допомагають мої батьки
Ми з чоловіком Романом разом сім років, у нас є син Богданчик п’яти років. Чоловік любить сина, любить проводити з ним час, бере з собою в гараж. Мені
– Хіба ми так її виховували? – ледь не плаче Вероніка Михайлівна. – У неї перші серйозні стосунки практично! І ось так себе не поважати! Ні квітів, ні романтики, ні залицянь. Відразу варити борщі і прибирати! Та ще й «платити навпіл» квартиру! Про одруження там не йдеться взагалі, наскільки я зрозуміла. Вона прекрасно знала наше ставлення до таких речей. Я їй сто разів говорила: співжиття – це принизливо для дівчини! Хочеш сім’ю – будь ласка: реєструй шлюб і живи!
– А я вважаю, що дочка цим своїм вчинком просто наплювала в душу нам з батьком! – ледь не плаче п’ятдесятилітня Вероніка Михайлівна. – Вона прекрасно знала наше
Однак сімейна ідилія тривала недовго, через пару місяців Валя пішла в магазин і не повернулась. Минуло 10 років з того часу. Павло був прекрасним батьком: він дуже швидко навчився міняти підгузник, готувати каші синові. Коли хлопчик підріс, то займався з ним спортом і брав з собою на риболовлю. За всі ці 10 років, у Павла не було серйозних відносин з іншими жінками, він любив Валю.Чергове поява коханої було таким же раптовим, як і догляд. Валя прийшла в квартиру Павла і говорила, що хоче забрати сина. Вона успішно вийшла заміж за багатого чоловіка і зараз може забезпечити свою дитину всім найкращим
Валя завжди любила свободу і жила як вважала за потрібне. Вона ніколи не пов’язувала себе серйозними стосунками з хлопцями і як тільки починала звикати до людини, то розлучалася
Сама вона подзвонила Аліку через 4 роки – після того, як її шлюб розпався. На жаль, на той час Алік одружився. “Не співпало”, – подумала Маша і стала жити далі. Але після Машиного розлучення Алік пожвавився. Почав періодично дзвонити і запрошувати на побачення. «Ай, зустрінуся, що мені втрачати», – подумала Маша і погодилася поїхати з Аліком на каву. Все-таки не бачилися п’ять років
Маша ніколи не була смаа. Її завжди оточували шанувальники. І з цієї багатої чоловічий палітри вона завжди вибирала найдостойнішого. Вибирала і була з ним. Доти, доки не закінчувалися
Саші було вже майже чотири, коли він раптом прийшов до нас з мамою сам, один. Дзвінок в двері, я відкрила і побачила племінника… Як такий маленький хлопчик запам’ятав дорогу і прийшов через кілька вулиць? Але Саші було не до пояснень, він заявив мені з серйозним обличчям: – Тьотю, заховай мене, я не хочу в дитбудинок!
Моя молодша сестра Алла ніколи не відрізнялася великим розумом. У школі вона вчилася абияк, мамі було соромно з’являтися на батьківських зборах, говорили тільки про витівки і поганий навчанні
– Мені набридло бути нянькою твоєму синові! Він неслухняний! Вибирай, або я, або цей хлопчисько! – Владик кинувся до мене і розплакався. Як я не старався, син так і розповів мені що таке часто трапляється, але я і сам все зрозумів, це пояснювало дивний стан мого хлопчика
Зі своєю першою дружиною Наталкою я розлучився три роки тому, коли Владику було всього три роки. Ні, причиною розлучення стала не зрада з чиєї то сторони, ми просто
– Іди іди. По можливості не повертайся. Пам’ятай, на світі є місце, де тебе люблять і чекають. І це не будинок твоїх батьків! – вона демонічно зареготала і висунула язик, червоний від вишні. А я сіла на тапчан в передпокої, взяла кросівок і… нарешті заплакала. І тут в родині стався переполох: у Іринки щось сталося! Начебто до цього все було спокійно! Одного разу я застала його за випіканням сирників. Де чоловік, якого я вважала гарним, розумним, енергійним? Рухля якась, як і його сирники
«Хто надто сильно кохає, той довго не помічає, що він сам вже не коханий», – гуманітарна освіта нагадує про себе у найневідповідніший момент. Коли я, давно і безнадійно

You cannot copy content of this page