Головна

життєві історії

В цей час з малюком в палаті лежала його 37-на бабуся. Ірина ж поїхала додому, щоб привести себе в порядок. – А чому ви так покірно виконуєте волю дочки? Як не як, але це Ірини дитинка, і вона повинна доглядати і дбати про неї? – А що мені залишається робити? Я сама винна, що дочка мене в 37 років бабусею зробила. Не вберегла. Не пояснила. Ось, тепер маю онука. Може це мені Всевишній дає другий шанс. Дай Бог, хоч з нього толкова людина виросте
життєві історії 0
В цей час з малюком в палаті лежала його бабуся. Ірина ж поїхала додому, щоб привести себе в порядок. – А чому ви так покірно виконуєте волю дочки?
Ірина Іванівна відчувала в розмові та вчинках, що не серйозно дочка відноситься до свого цікавого стану, але надіялась, що після того, як малятко з’явиться на світ, все зміниться. Вже перед самим Різдвом зателефонували з клініки, і привітали новоспечену бабусю. Та від щастя ледь не скупила весь дитячий магазин. Мама з татом поняньчились лише декілька місяців. – Ти сильно його хотіла? Тоді забирай!
життєві історії 0
Ірина Іванівна відчувала в розмові та вчинках, що не серйозно дочка відноситься до свого цікавого стану, але надіялась, що після того, як малятко з’явиться на світ, все зміниться.
Сім років тому ми з чоловіком справили весілля. Власного житла у нас на той час не було, а я вже чекала дитинку, тому довелося жити з моїми батьками. З нами жила ще моя старша сестра, незаміжня, і в цьому вона чомусь звинувачувала мене. Вона говорила, що я не повинна була виходити заміж першою, поки не вийде вона, це якесь народне повір’я, в яке вони свято з мамою вірять. Батьки не могли мені пробачити, що я народила дитину через три місяці після весілля, і нібито цим зганьбила їх і сестру перед усіма знайомими і родичами. Коли народилася дочка, сестра скаржилася, що не висипається, мама сердилася, що мій чоловік мало уваги приділяє дитині. Через те, що я була вдома, вся домашня робота була на мені. Всі хотіли приходить ввечері на все готове
життєві історії 0
Сім років тому ми з чоловіком справили весілля. Власного житла у нас на той час не було, а я вже чекала дитинку, тому довелося жити з моїми батьками.
Мирон довго шукав своє щастя, тому коли я почула, що він одружується на вісімнадцятилітній Марині, трохи здивувалася, адже йому вже за тридцять, але щиро пораділа за молодят. Через декілька місяців у них з’явився синочок. Сьогодні зустріла його випадково в парку, а він не стримався, і розповів все як є. Не думала, що в наш час є такі дівчата
життєві історії 0
Мирон довго шукав своє щастя, тому коли я почула, що він одружується на вісімнадцятилітній Марині, трохи здивувалася, адже йому вже за тридцять, але щиро пораділа за молодят. Через
Вже багато років я працюю в одній із київських клінік. В мене багато рідних та друзів, з якими я радо зустрічаюся і при потребі допомагаю. І ось на днях телефонує мені Володя, дивно, що я взагалі його впізнав, бо не бачились вже купу років. – Привіт, Андрію! Чи не міг би ти мене, по-приятельськи, обстежити в своїй клініці? – Я, звичайно, нікому не відмовляю, але думаю, це був його останній візит
життєві історії 0
Вже багато років я працюю в одній із київських клінік. В мене багато рідних та друзів, з якими я радо зустрічаюся і при потребі допомагаю. І ось на
Марія, яка проживала в столиці, залишилася одна-однісінька у великій трикімнатній квартирі: чоловік та син пішли раптово, і в один рік. Щоб не так важко було пережити втрату, до неї став навідуватися наймолодший брат Максим. Всі інші брати та сестри тішились, що є поруч людина, на яку можна покластися. Та якось Михайло, що осів у Львові, випадково дізнався про наміри брата
життєві історії 0
Марія, яка проживала в столиці, залишилася одна-однісінька у великій трикімнатній квартирі: чоловік та син пішли раптово, і в один рік. Щоб не так важко було пережити втрату, до
– Значить так! – раптово вирішила Антоніна Юріївна. – Грошей більше немає. Все, вистачить, від мене більше не отримаєте ні копійки. Ти з дитиною можеш приходити вечорами – нагодую. Але на виніс – вибач, нічого не дам. – Зятя Артема, відверто недолюблює: вона впевнена, що її дочка чотири роки тому могла б вийти заміж і трохи краще. Дочка сидить в декреті з дитиною, а зять мав би забезпечувати сім’ю, але цього не робить. Артемові всі роки шлюбу якось фатально не щастить з роботою!
життєві історії 0
– Всі мужики діляться на дві категорії: одні здатні самостійно затягнути піаніно на п’ятий поверх, інші – за це заплатити! – міркує п’ятдесятилітня Антоніна Юріївна. – Тільки мій
– А що мені, Андрія, чи що, просити на дачу мене відвезти в вихідний? – сказала днями свекруха тридцятирічній Варварі. – У нього сім’я, діти, а у вас… Ні, нехай Андрюша з дітьми побуде, він і так їх бачить рідко. А твій чоловік може і з’їздити, матері допомогти! – Варвара навіть сама не очікувала, що її так сильно зачеплять ці слова. Без дітей, виходить, не сім’я, чи що?
життєві історії 0
– …А що мені, Андрія, чи що, просити на дачу мене відвезти в вихідний? – сказала днями свекруха тридцятирічній Варварі. – У нього сім’я, діти, а у вас…
– Я не хочу до бабусі Люсі, – говорила моя 8-річна дочка – не відправляй мене туди. Давай краще я до бабусі Маші поїду на вихідні. Вона знову змусить мене город полоти і буде говорити, що мама у мене лінива, а я повинна вирости іншою. – Дочка не любить бувати у свекрухи, хоча я і намагаюся з усіх сил, щоб дівчинка спілкувалася з обома бабусями однаково
життєві історії 0
– Я не хочу до бабусі Люсі, – говорила моя 8-річна дочка – не відправляй мене туди. Давай краще я до бабусі Маші поїду на вихідні. Бабусею Люсею
Ну не можу я довго, більше двох годин, у свекрухи в квартирі знаходитися, а вона й чоловік ображаються. Моя мама, хоч їй і 73 роки, чистюля, а у свекрухи кругом пил, старечий запах, підвіконня місяцями не протерті, раковини – те саме, посуд, банки якісь тиждень немиті можуть лежати, хоча вона сама живе, невже важко тарілку після себе одразу сполоснути?
життєві історії 0
Ми з чоловіком живемо в тому ж самому місті, що і мої батьки, і його мама. Тільки ми в центрі, а вони в передмісті. Діти наші вже дорослі.

You cannot copy content of this page