Головна

життєві історії

– Ти такий, як твій батько! – любить казати Валентина Петрівна. Його від цих слів трясе, а вона посміхається, насолоджується його виглядом. Я дуже багато де була, різні сім’ї бачила, але таку матусю бачу вперше. Вона навіть не посоромилася сказати своїй доньці, в присутності сина, що вона у неї одна. Бачили б ви очі Стаса в цей момент. Зате всім говорить, яка вона щедра і любляча матір
життєві історії 0
Зі Стасом я познайомилися, коли мені було 24 роки, він приїхав працювати до нашого міста (я була дуже здивована, зі столиці до маленького містечка). У ньому я побачила
Всі мої подруги і рідні вважають, що після розлучення з чоловіком я повинна присвятити себе вихованню дочки і сина. Але мій колишній чоловік одружений вже вчетверте, змінює жінок, як перчатки. А коли у мене з’явився коханий чоловік, свекруха і колишній чоловік почали налаштовувати дочку проти моїх відносин. Свекруха говорила: «Мама народить дитинку, будеш возитися з ним, на тебе часу у мами не буде». Роки, поки я красива й молода, спливають, а я – сама і скоро вже нікому не буду потрібною
життєві історії 0
Всі мої подруги і рідні вважають, що після розлучення з чоловіком я повинна присвятити себе вихованню дочки і сина. Але мій колишній чоловік одружений вже вчетверте, змінює жінок,
Ми прожили з чоловіком у шлюбі 22 роки. Мене більше нічого не тримає, діти виросли, можна подумати про розлучення. Це моя мрія! Але у нас є будинок, який ми будували разом, трохи грошима допомогли ще мої батьки, в ньому зроблений ремонт, не так давно купили нові меблі, і мені шкода кидати своє житло і їхати в невідомість. Ділити будинок чоловік категорично не згоден, сказав, що він його спалить, але половину мені ніколи не віддасть
життєві історії 0
Ми прожили з чоловіком у шлюбі 22 роки. Мене більше нічого не тримає, діти виросли, можна подумати про розлучення. Це моя мрія! Але у нас є будинок, який
Мені 23 роки. Три місяці тому я народила дитинку. Я не можу сказати, що люблю свою дитину. Почуттів до малюка у мене менше, ніж до моєї кішки. Через своє виховання, через страх, що я буду жаліти про це все життя, я твердо вирішила народжувати. Всі родичі говорили, що дитина – це прекрасно! Що бути мамою – це чудово. От якби хтось із знайомих схотів його забрати у мене і всиновити!
життєві історії 0
Мені 23 роки. Три місяці тому я народила дитинку. Я не можу сказати, що люблю свою дитину. Почуттів до малюка у мене менше, ніж до моєї кішки. Через
– Вона каже, що не буде займатися дитиною, уявляєш? Це дитина її чоловіка, буде цілком зі своїм батьком… У хлопця в квартирі своя кімната, він ходить в школу і на якісь гуртки, няня в курсі всього. Няня його зустрічає, годує, слідкує за уроками. Якщо що, є батько, на крайній випадок – бабуся. Ну, будуть, може, зустрічатися за вечерею та й то не завжди!
життєві історії 0
– Моя сестра заміж зібралася нарешті! – розповідає тридцятирічна Поліна. – Ми вже думали, так і буде вона одна, тридцять сім років їй, як-не-як, а ніяк. Знайшла-таки гідного,
Я знала, що Галина Іванівна має рацію і намагалася забути їх обох, але через кілька місяців Орест сам приїхав до мене і ми пішли до РАЦСу. Весілля ніякого не було, тому що навіть моя мама була проти наших стосунків і говорила, що на чужому нещасті щастя не побудуєш. Все це я знала і сама, але нічого не могла з собою вдіяти. Зараз я б сто раз подумала, перш ніж зробити таку дурницю
життєві історії 0
З часу мого заміжжя пройшло вже більше двадцяти років, але мене до сих пір не покидає відчуття провини перед усіма родичами чоловіка. Правда вони зі мною і не
Вірі було п’ять років, коли неочікувано пішла з життя мама. Її до себе забрала бабуся, але через рік, коли тато знову одружився, дівчинку забрали назад в сім’ю і незабаром у них народилася спільна дитина. Бабуся не хотіла віддавати Віру назад, боялася, що мачуха буде її ображати, що вона буде їхній дитині замість няньки, але її ніхто не послухав
життєві історії 0
Моїй мамі Вірі було п’ять років, коли неочікувано пішла з життя її мама. Віру відвезли до бабусі, але через рік, коли тато знову одружився, Віру забрали назад в
Хоч і кажуть, що матері не поділяють дітей і люблять всіх однаково – це не правда. Завжди когось люблять трохи більше, когось менше і, звичайно ж, не у всіх сім’ях ця різниця всім оточуючим кидається в очі
життєві історії 0
Хоч і кажуть, що матері не поділяють дітей і люблять всіх однаково – це не правда. Завжди когось люблять трохи більше, когось менше і, звичайно ж, не у
В той день я сиділа біля паркану і почула, як Оля говорила мамі: – Ти що, й справді збираєшся поїхати з нею на базар, щоб потратити всі наші гроші? – Мама голосно засміялася і сказала, що приготувала для мене особливий подарунок. Ним був інтернат – вона відмовилася від мене, написавши письмову відмову, і через 2 дні мене привезли туди. Коли я їхала, мама навіть не вийшла попрощатися, проводжав мене лише Володя
життєві історії 0
Мене звати Галина і ось історія мого життя. Я народилася в травні 1983 року в невеликому селищі. До 5 років я жила з бабусею, маму бачила тільки на
– І дочка не моя, і ти мені ніхто! Переїжай до матері, до брати жити і ніколи про мене не згадуй, а тим більше на аліменти не смій подавати – це не моя дитина! – Говорив чоловік. Але через два дні почав її шукати, обіцяв, що буде добре поводитися і більше ніколи не стане ображати. Що тільки в розлуці зрозумів, як сильно потрібна вона йому і дочка. Їде Марина назад, вірячи щиро в те, що все буде добре і доньці потрібен рідний тато, а не якийсь там вітчим
життєві історії 0
Марина довго не приймала залицяння молодого і красиво Андрія. Приїхавши до столиці, вона думала тільки про те, щоб здобути освіту, повернутися на батьківщину і там влаштуватися на роботу.

You cannot copy content of this page