– Оленко, що ти собі надумала? Ти так і не зрозуміла, що в мене є дружина, і не тільки? В нас син росте, якому скоро 3 роки, а ще, моя Віка на 8-му місяці, чекаємо на лапочку дочку. – Олена й слова не промовила. Вибігла з кафе зі сльозами на очах
Оленка сиділа в купе і вдивлялася на вогники, які миготіли за вікном. Вона розуміла, що з кожною хвилинкою все ближче і ближче до рідної домівки, а їй так
Синочок народився здоровий. Ігор світився від щастя. А сама Леся вдивлялася в біленьке личко Устима, вишукуючи хоч якусь схожість з її коханим Ігорем, в надії, що це таки його син. Але розумом розуміла, що це не так
Коли Ігор повернувся з армії, то не довго холостякував. Він з радістю дивився на друзів, які вже няньчились з дітками і щасливі бігли після роботи додому, щоб обійняти
Родичі мого чоловіка хочуть, щоб я йшла працювати. А я не хочу, втомилася. Дитина, готування, прибирання на мені. З якого дива я ще й повинна працювати!
Сьогодні у нас чергове свято. День народження сестра чоловіка. З деякого часу, я не люблю сімейні свята. Особливо якщо вони за участю улюблених родичів мого чоловіка. Вся справа
Пам’ятаю, як йшли разом з тією однокласницею. Я запропонував провести її до таксі, але провів до ліжка спальні. Прокинувся вже вранці. Проблема в тому, що я одружений, є дитина. Коли був п’яним, про це чомусь не думав. Попив кави і пішов додому. Ще через кілька днів з моєю дружиною зв’язалася та сама однокласниця. Скинула їй фотки зі мною, короткі відео.
На цю зустріч випускників-однокласників я прийшов перше за останні 20 років. Зустрів там ту однокласницю, з якою загравав у старших класах. Розійшлися ми не дуже добре і потім
– Мамо, ну ти сама подумай – куди ти до мене переїдеш? – дочка говорила матері. – У нас місця зовсім немає, однокімнатна квартира, розумієш? Двушку зараз я не потягну, тим більше в нашому районі. А міняти район ми не можемо – прив’язані до школи
– Як з мамою поговорю по телефону і відчуваю себе винуватою! – розповідає дочка Таїсія. – Останні півроку вона просить мене забрати її до нас в місто. Плаче,
Галина була на 7-му місяці, як вночі вона почула дивні поштовхи малюка, але заспокоївшись, заснула. Вже ближче ранку їй приснився дуже дивний сон, який заставив хвилюватися. Галина побачила уві сні свого Андрійка. Він був дуже красивий, в білому костюмі. Він нічого не говорив, лише легенько махнув до матері рукою, і пішов
Галина, прокинувшись запідозрила, щось не те, але одразу ж і відкинула ці думки з голови. Куди їй, 38-й жінці – вагітність. У неї он, який красень син, і
Остап засмучений підійшов до вікна та сів у найближче крісло. Він був настільки стурбований, що все йде не за планом, що й не помітив, як поряд сіла дівчина у червоному костюмі. Вона була чимось схожа на нього: на колінах тримала книжку, телефон, і як Остап, час від часу поглядала на табло
Остап впевнено пакував до своєї валізи акуратно попрасовані речі. Книги, записники, папка з документами, ноутбук – кожна річ має своє місце. Остап належав до таких людей, які ніколи
Іван-вдівець – найзавидніший наречений в селі. Будь-яка незаміжня молодиця пішла б за нього з радістю! Ну й що, що 37 років і виховує сам сина. Зате який красень, руки золоті, будинок, господарство он які – все є! Та Іван не поспішав. А коли привіз нарешті з міста і показав матері нову невістку з трьома дітьми, Назарівна аж руками сплеснула, впізнавши синову наречену
Іван-вдівець – найзавидніший наречений в селі. Будь-яка незаміжня молодиця пішла б за нього з радістю! Ну й що, що 37 років і виховує сам сина. Зате який красень,
«Матусю, ти полежиш зі мною?» – про те, що справді важливе. Варто прочитати усім батькам!
Дитинство – це найбільш ніжна і вразлива частина життя. І якщо ми ставимо на перше місце щоденні турботи замість потреб нашої дитини, то хіба маємо право потім вимагати,
Оксана довго чекала: думала, привчений до порядку та родинного затишку чоловік невдовзі повернеться у сім’ю. Та переконавшись, що не все так просто, вдруге вийшла заміж. – Ох Олежику, Олежику, ти навіть не розумієш, яку дружину втратив. Такої, як я, більше немає: господиня, красуня і в чоловіках добре розбираюсь, знаю чого вам треба. Ну нічого, з часом сам зрозумієш, та пізно буде
Олег вдивлявся в кожну людину, в надії зустріти її, свою Андріану. Без неї він не уявляв свого життя. Ця зеленоока красуня назавжди полонила його серце. Олег з Андріаною

You cannot copy content of this page