Після всього я поїхала пожити до своїх батьків. Він дзвонив, вибачався, сказав, що кається, але я йому не вірю. Повертатися не хочу, хоча батьки і наполягають. Доньці вже 7 років, вона багато чого розуміє, хоча і сумує за домівкою, татом, але говорить, що у бабусі з дідусем краще, спокійніше
Мене звати Надія, і мені 38. Чоловік мій Антон, і він молодший за мене на 2 роки. В шлюбі ми вже 11 років. Є донечка. Все б нічого,
Він був на межі розлучення, тому у нас все швидко закрутилося. А після, ми вирішили жити разом. І все було б добре, та він занадто любить свою дочку. Так, це дуже добре, але обожнювання, яке він проявляє до Ніни, неможливо описати словами
З Ігорем у нас був звичайнісінький службовий роман. Ми працювали в сусідніх кабінетах, часто обідали разом, іноді з колективом відпочивали в кафешках. Він був на межі розлучення, тому
Я не жаліюся. Але вже будь-яке терпіння втрачаю. Що завжди є в холодильнику, так це ковбаса і пельмені в морозилці. Ну дістало, чесно. А у нас же є діти! Дочка 9 років, така ж, як і дружина, може на одних бутербродах, а ще синок, 2 роки. Йому м’ясо треба, супчики, але дружині просто пофіг.
Моя дружина не хоче готувати, і це стало вже просто нестерпно. Ми одружені вже 10 років, але вона так і не вважає своїм обов’язком варити для сім’ї повноцінні
Як би не було важко – робіть добро. Пам’ятайте, все в житті повертається: і добро, і зло! І ця історія тому підтвердження!
Ця сторія – повернула мені віру в безмежну силу добра. Побачила перед церквою бідного старого, що живе з милостині віруючих і маленька дівчинка підійшла до старого і кинула
Свекруха з одного боку говорить, що я їй як дочка. Але при цьому буває, може нагрубити, насварити. Іноді розмовляє добре, а іноді прямим текстом скаже: “я тобі не довіряю, як невістці і цього ніколи не буде”. Або говорить, що завжди більше люблять дітей і онуків, які живуть близько, і я не повинна ображатися на це
У моєї свекрухи є один син (мій чоловік) і дві дочки. Раніше з нею ми спілкувалися досить прохолодно, і я від неї не чекала уваги. Але потім зблизилися,
Я бачила звичайно, що вони мене так і не прийняли, але терпіла і вела себе ці кілька днів у гостях, як зразкова невістка. Так влаштовувало нас усіх, поки свекруха не залишилася одна
Чоловік із села, тому міська невістка одразу ж не сподобалася його батькам. Вони мріяли, що Юра одружитися на сільської дівчини і буде жити разом з ними. Хоча на
Оля не змогла пояснити, та й діти бувають злі… Один з хлопчаків почав дражнитися: – А в Ольки мамка – бабка! Інші підхопили… Оля тоді розплакалася, її втішали подружки, але це мало допомогло. Осад лишився. І Оля стала робити все, щоб мама якомога рідше заходила до школи, не хотіла, щоб Людмила навіть на свята, куди зазвичай приходили батьки, з’являлася. Казала мамі:
Оля стидалася “не такої” матері. Людмила народила Олю в 42 не від чоловіка. З Володею розлучилися, хоч він і не проти був примирення. З батьком дитини не склалося.
Чоловік залишився в автомобілі, а я піднялася на поверх і чую голос свекрухи і моє ім’я. Я сповільнила кроки, чую, як вона каже сусідці: “не пощастило моєму Володі з дружиною, але я змушена терпіти, щоб у них не було конфліктів, двоє дітей, куди дінешся”. Я не стала більше слухати, йду, як ніби нічого не чула, тут свекруха, побачивши мене, каже: “донечко, що сталося”
У мене чудові відносини зі свекрухою. Я всім подругам завжди говорила, як мені пощастило з нею, вони заздрили, тому що майже кожна з них була незадоволена своєю свекрухою.
Моя свекруха стала мені говорити, мовляв, у мене своє життя, я весь час на роботі і виглядаю дуже добре, а потрібно про дитину думати, а не хвостом вертіти, що їм люди багато чого про мене розповідали… Я навіть виправдовуватися не стала, забрала доньку додому розвернулася і пішла
Ох вже ці свекрухи. Я теж днями вислухала від своєї. Виявляється, вона звинувачує мене у невірності. Чоловік натворив справ свого часу, тепер сидить ми з дитиною одні. Утримую
Звичайно, пробачити зраду я не змогла, скоріше, просто звикла до думки, що в чомусь його не влаштувала, може і сама в чомусь винна. І після захворювання я йому допомагала, чергувала в палаті, годувала з ложечки, якщо того вимагала ситуація. Дома теж доглядала. Не докоряла йому, все що не просив робила
Я довго наважувалася написати свою історію, знаю, не всі зрозуміють правильно, деякі засудять. Але, так накипіло, що просто хочеться виговоритися. Я заміжня, є дитина (1 рік і 8

You cannot copy content of this page