життєві історії
Мені було всього чотирнадцять років, коли в мене нікого не лишилося. Саме в цей час моя мама зібрала речі та з черговим залицяльником поїхали світ заочі. Вона гналася
Мій брат живе і працює в Польщі, тому тато його не чіпає, а ось я, в “зоні досяжності”. Тато ще не такий старий, але його спосіб життя зробив
Все своє свідоме життя я була, є, і буду порадницею, опорою та жилеткою для своїх близьких людей. бо слухаючи складні ситуації, я часто можу прийняти правильне рішення і
Купили ми з чоловіком квартиру, вірніше купив він, я додала сто тисяч гривень, плачу позику сто п’ятдесят, і віддала свекрусі теж сто тисяч, оскільки вона нам перепозичала на
Мова йшла про те, щоб свекруха у нас у Львові перезимувала. Але тепер чоловік каже, що не може вказати мамі на двері! Таке мені не підходить і я
Ми з чоловіком обоє кияни, одружилися кілька років тому. Жили ми спочатку у мене, з моїми батьками, і морально це було дуже не просто. У той же час
Коли я вийшла заміж за Остапа, чоловік погодився, що працювати я не буду, а займатимусь будинком. Хоча на той час дітей ми не планували. Я намалювала йому образ
Моїй доньці Лесі 25 років. А сину Олексію 29. Я люблю своїх дітей найбільше на світі і все життя намагалася прожити так, щоб вони були ситі, одягнені та
Мені ще п’ятдесят не було, коли з’явився перший онук. Ну я відразу й домовилася, що ніяка я для нього не бабуся. Я просто Оксана. Це ж соромно, як
Моя невістка Ілонка – прекрасна дівчина і кращої пари для Максима просто не знайти. Люблю її всією душею, ставлюся як до рідної дочки. Ми від початку з невісткою