життєві історії
Не минуло й тижня після Різдва, як дочка знову постала на моєму порозі. – Мам, востаннє, позич нам гроші! На їжу не вистачає. – Я була сама не
В неділю зустріла в церкві свою добру знайому. На Мирославу важко було й дивитися. Оскільки планів в цей день не було, я сама напросилася в гості. Як виявилося,
Ой, не правильно я тоді зробила, що квартиру своєї мами відразу на тебе записала. Але давай розсудимо справедливо. Квартира по документах твоя, але по совісті моя, – сказала
Заміжня я вже чотири роки. З чоловіком Олегом у нас все добре, крім одного “але” – це його мама. Чомусь Віра Павлівна вважає, що я маю бути для
Ми з Тарасом жили вже три роки у квартирі з його мамою Ольгою Петрівною у 3-кімнатній квартирі. Справа йшла до весілля, лишалося кілька тижнів, як мама нареченого раптом
Я дав собі слово, що поки дочка не виросте і не вийде заміж, жодна жінка не буде господарювати в нашому домі, хоча й мама наполягала на протилежному. –
Чи доводилося вам робити вибір, від якого залежить подальше життя? Напевно, так. Усі ми іноді щось вибираємо: куди піти вчитися, працювати, з ким створити сім’ю і так далі.
Оля була чудова, коли ми познайомилися. Дуже добра, ласкава та ніжна. Я думав, що таких уже не залишилося. Ми з нею одружилися за рік після знайомства. Завжди хотів
Знайома, 51 рік. Живе одна вже кілька років. Дорослий син живе своєю сім’єю, маму періодично відвідує. І ось обговорювали якось чоловіків на роботі і надійшла пропозиція: – Ір,
Побралися ми з Вадимом молодими. Коли ми тільки одружилися, жили в одній із квартир моїх батьків більше року. Потім мої тато з мамою вирішили її продати та купити