Головна

життєві історії

Коли старша дочка сестри, моя племінниця, заміж виходила, то приїхала Ольга з тої Італії і не сама, а зі своїм Альберто. Все село нас довго обговорювало. З чоловіком вони розлучені не були, а таку публику вона влаштувала, на сміх і очі людські. Ледь ми цей сором в селі пережили. Ось я й хвилююсь за дочку, бо хочу для неї гарного життя. Але та вперлася, поїде вона на ті заробітки. – Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад?
життєві історії 0
– Кума там два роки, і нічого, гроші висилає, розлучатися не збирається! – Та хіба ж це гарний приклад? Вперлася моя дочка, що хоче їхати на заробітки в
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала мені дочка, коли я повернулася з моря зі старшою дочкою і її двома дітьми. Але добре, я була в Болгарії, але ж мій чоловік, тато Каті, був тут, в Тернополі, але йому дочка і знати не дала про святкування. Я ж як думала, сестри нарешті покумляться. Але ні, Катя наша зробила як хотіла. – На другу суботу ресторан був зайнятий. – Ну не аргумент, а казна що
життєві історії 0
– Ой, мамо, ну знайшла за що ображатися! Дитину без тебе похрестили. Я надіюся, що це не останній твій онук, ще побуваєш ти на такому святі!, – сказала
В якості допомоги нам з чоловіком дали велику торбу продуктів і дві, новенькі, ще запаковані подушки. Ми так мріяли на них поспати, але ж шкода, вони ж такі гарні, нехай лежать. На жаль, чоловік свою мрію не здійснив, бо пів року тому його не стало. Мене ж до себе забрав син з невісткою. Марічка підготувала мені кімнату, застелила ліжко. Але першу ніч я не зімкнула очей. Сльози текли рікою. Тепер я не жалію собі нічого: їм з гарної посуди, користуюсь новими приборами і найголовніше – сплю на зручній подушці!
життєві історії 0
Все життя ми собі з чоловіком все шкодували. Я думаю, ми не одні такі, бо якось так було заведено. В серванті було повискладувано тих сервізів, певне з п’ять,
Я оце все собі в блокноті по пунктам записала – про що буду говорити зі свахою по телефону. Що це вони за дівчину таку виховали??? Прибирає син. У тому, що і супом не назвеш, я волосину знайшла! Праску в руки не бере взагалі ніколи. Зате вона вірші пише і збірку до видання готує! І кому вони, ті віршики її??? Заміж вийшла – господинею треба бути, а не поетесою! Я на заробітках в Італії вже 15 років, сину цю квартиру в столиці купила, і маю повне право бажати щоб з ним така жінка була, яка йому і за дружину, і за друга, і навіть за матір
життєві історії 0
Я оце все собі в блокноті по пунктам записала – про що буду говорити зі свахою по телефону. Що це вони за дівчину таку виховали??? Прибирає син. У
Мама каже забирати сина, повертатися до неї і подавати на розлучення. А я не знаю, як бути! Просто Вадим така людина, та він любить нашого синочка дуже. От тільки на жаль, не мене. Ще на тижні мені було не дуже добре на роботі, а на вихідних мене вклала в ліжко висока температура. В неділю Вадим прийшов з чергування і сказав, що я маю йому приготувати і подати свіжий обід, а не те, що стоїть в холодильнику
життєві історії 0
Мама каже забирати сина, повертатися до неї і подавати на розлучення. А я не знаю, як бути! Просто Вадим така людина, та він любить нашого синочка дуже. От
Зі мною не хоче спілкуватися ні чоловік, ні дочка, ні навіть зять, якому я геть чужа людина. А вся причина в тому, що я не хочу йти на свій заслужений відпочинок і продовжую працювати. – Ти про нас взагалі не думаєш? Я вже замучився доглядати за домом і готувати їжу. Врешті-решт я не почуваюся чоловіком, а якою прислугою. – Після Дмитра втрутилася і дочка. Але якщо чоловіка я ще розумію, то від Анни я такого не очікувала
життєві історії 0
Мій чоловік і донька засмучені, що я не хочу на пенсію. Вони очікували, що я буду їхньою прибиральницею і куховаркою на повний робочий день Історія почалася минулого року.
Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця скоро в школу, і має щось змінитися. Та де там. Я ніколи не забуду випадок, коли взяла її за руку і пішла в кондитерську. Я такого сорому давно не отримувала. Тоді я вперше до неї сказала фразочку, яку мені і сестрі інколи говорила мама. Знаю, що Оксані це не сподобається, але я була вимушена
життєві історії 0
Я такої дитини ще не бачила. І бабусі з однієї і іншої сторони кажуть, що в їх роду таких ніколи не було. Я думала, ну шість років, племінниця
Я багато років не казала рідним, але зараз думаю це зробити. Мені 68, я хочу розлучитися з чоловіком, щоб одноосібно успадкувати від своїх 100-річних підопічних житло – двоповерхову віллу. Якраз через два тижні їду з Італії додому в Дрогобич на місяць, в моєї рідної сестри ювілей, 60 років. Я хочу подарувати Любі 5 тисяч євро, адже це вона мені найбільше допомогла свого часу з дітьми, а своїх їй Бог так і не дав. А своїм двом дітям і чоловіку я теж маю що сказати
життєві історії 0
Розповім вам свою долю української заробітчанки. Багато в чому вона така сама як у тисяч наших жінок, які їдуть на чужину, аби важко працювати і забезпечувати свої родини
Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували. Дружини вистачило на три місяці. І ось я через три роки повернувся в Україну. Квартира моя і ділити її ніхто не збирається. Але Марина з дочкою вирішили, що гроші, які я заробив за останній рік і відкладав на будинок, треба поділити між мною і Мариною. Така у них до мене пропозиція, інакше суд
життєві історії 0
Я працював в Голландії, аби забезпечити в Україні свою родину – дружину і дочку. Щоб будинок гарний і машина, і мої дівчата ні в чому не потребували. Після
Біля мами я стояла в чорній сукні і хустині, але не проронила жодної сльозинки. Родичі замість того, щоб мене підтримати, почали шепотітися. “Ольга її одна виховувала, всю себе дитині присвятила, і ось таке заслужила?” Ну не розуміють вони, що за ці важкі п’ять років я виплакала всі сльози, що “жили” в мені. Ніхто з них не запропонував тоді своєї допомоги. Вони забігали до нас на хвилин десять, щоб провідати маму, але якщо чесно, щоб глянути, чи належно я за нею доглядаю
життєві історії 0
Всі родичі прекрасно бачили, як важко мені було всі ці п’ять років. Та незважаючи ні на що, ніхто мені не запропонував ніякої допомоги. Я не те, що відпустки

You cannot copy content of this page