Ми так довго з Антоном чекали на цю дитинку. На даний час я на п’ятому місяці. Ми підбирали імена і уявляли, на кого ж схожою буде наша крихітка. Та одного дня Антон покликав мене на серйозну розмову. “Невже ти реально не помічала, що між нами вже немає такого вогню, як колись?”. А після я дізналася, що в нашу сім’ю влізла інша жінка. Мені дуже жаль, але в моєї дитинки не буде батька!
Ми так довго з Антоном чекали на цю дитинку. На даний час я на п’ятому місяці. Ми підбирали імена і уявляли, на кого ж схожою буде наша крихітка.
Я таких ірочок побачила за своє життя чимало! Допоможіть, будь ласка, слушною порадою! На мене образився син Максим. Сказав так: “Мамо, я люблю тебе, але ти черства й бездушна людина. Ти ж бачиш, як мені і Ірі потрібна зараз твоя допомога? До кого нам ще простягти руки, як не до тебе? Чого уперлася? Навіщо тобі ці хороми???” Так, маю трикімнатну квартиру. Але я волію дати їм грошей на оренду, ніж щодня постійно бачити, як невістка крутить сином. Тому раз на тиждень ми збиралися на обід у кафе з сином і невісткою, оце і все, на що я була готова. Народили мені трьох онуків, грошей потрібна бездонна торба. Молода сім’я хутенько облаштовувала кімнату для себе та дитячу в моїй квартирі. Я тікала з неї при кожній нагоді! Знов при надії!
Так, маю трикімнатну квартиру. Але мені простіше дати їм грошей на оренду, ніж щодня постійно бачити, як невістка крутить сином. Тому раз на тиждень ми збиралися на обід у
На новосілля приїхала і моя свекруха і сестра Мирослава. Та подарунок, який вони нам приготували, мене просто спантеличив. Це був старезний посуд, який дістався свекрусі, ще від бабці у спадок. Наталя Іванівна шепнула мені на вушко: “Ти не лякайся, що він на вигляд не дуже, ти його гарно відмий і він ще довго вам із сином буде служити. Це ж не що небуть, це правдивий фарфор”
Моя свекруха ніколи не плекала до мене особливою любов’ю. Та після того, як ми з Мирославом з’їхали від неї, наші стосунки навіть трохи покращились. Мирослав для мене справжній
Я дуже хвилювалася перед зустріччю з Оленою Богданівною. Ну а що можна було очікувати від людини, про яку Любомир говорив лише в чорному світлі? Але на мій подив мама Любчика поводилася доволі стримано, а ось сам Любомир був ніби геть іншою людиною. Причину такого ставлення до мами я дізналася від Оксани, його сестри. І ось тепер я не впевнена, чи хочу я такого чоловіка!
Я дуже хвилювалася перед зустріччю з Оленою Богданівною. Ну а що можна було очікувати від людини, про яку Любомир говорив лише в чорному світлі? Але на мій подив
Мама чоловіка набрала кредитів, щоб прокормити дочку, непутьового зятя і трьох онуків, але перекрити не змогла і набігли відсотки. Ось Сергій і поїхав все виясняти. Зробив детальну роздруківку в банку, що й до чого. А за збігом обставин в нашого сина був день народження, і там виплив перевід і на мій рахунок. Мала я і читане і співане від чоловіка. – Я тобі мало грошей даю? Ти ще в мами просиш?
Мама чоловіка набрала кредитів, щоб прокормити дочку, непутьового зятя і трьох онуків, але перекрити не змогла і набігли відсотки. Ось Сергій і поїхав все виясняти. Зробив детальну роздруківку
Мені ця Катька, яка називає себе Катрін, зразу до душі не припала! Ну яка з неї Катрін, прости Господи! Я оце на їхнє життя дивлюся й не розумію: для чого така жінка в будинку сина взагалі??? Вся квіточками розтатуйована – стидоба, а годує його тільки їжею з доставки, в будинку не прибирає. Молюся, аби йому нормальна господинька по життю стрілася, а не оця от халепа
Мені ця Катька, яка називає себе Катрін, зразу до душі не припала! Ну яка з неї Катрін, прости Господи! Я оце на їхнє життя дивлюся й не розумію:
Син з невісткою переїхали жити в трикімнатну квартиру в місті. Мене ж залишили в селі. Я просилася і не раз, щоб хоч мене до себе на зиму забирали, але діти сміються, думають, що я так жартую. Але мені не до жартів. Коли я їм потрібна була, то бабуся те, бабуся се. А тепер сиди бабка біля печі і молися. Невже в трикімнатній квартирі для мене б не знайшлося куточка?
Син з невісткою переїхали жити в трикімнатну квартиру в місті. Мене ж залишили в селі. Я просилася і не раз, щоб хоч мене до себе на зиму забирали,
Я довго вислуховувала від мами, яка я недолуга господиня, як кепсько зустріла й прийняла її сестру, мою тітку Олександру. Я мала стелитися, догоджати, скакати на задніх лапках і все подавати готовеньке на блюдці. Так ось, це саме вона вмовила мою маму на те, щоб вона поїхала на заробітки в іншу країну, в Португалію. я приготувала смажену картоплю з м’ясом, салат “Шубу”, овочі, поставила на стіл багато солодкого
Я довго вислуховувала від мами, яка я недолуга господиня, як кепсько зустріла й прийняла її сестру, мою тітку Олександру. Я мала стелитися, догоджати, скакати на задніх лапках і
Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках – його не влаштовує, бачте. Коли я зустріла свого Юрчика, мені було вже 25 років. Але нам не давала благословення йог омама. Так я вперше познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою. Вона попросила називати її просто Мариною, хоч і зверталася я до неї на «ви». Сильна, розумна жінка. Я не хотіла дітей, та мені ще й 30 не було. І Юра був зі мною згоден. На той час його вже значно підвищили, тому ми встигли переїхати до приватного будинку і навіть завели величезного кота. Іноді до нас у гості приходила Марина, моя свекруха, і ми просто сиділи і балакали з нею за чашкою кави. Юрко виділяв мамі конкретну суму щомісяця, і ми про це знали
Доведеться розлучатися, бо чоловік не працює вже який місяць – втратив роботу і нову не шукає. Офіційно не хоче влаштовуватися, а зарплата, яку пропонують Юрі на різних підробітках
У вісімдесятих це було! Прийшов Володя і каже: “Марусю, нас направляють в одне село, недалеко від районного центру. Будемо навчати дітей разом!” Яка ж то була радісна звістка. Нас тоді поселили у невеличкий будиночок в центрі села. Серед мальовничої природи і привітних людей ми почали жити і творити! Все складалось якнайкраще! Минали роки. Якби ж я тільки знала, яка на мене в цій місцині чекає старість. Сумно, дуже сумно!
Все життя своє віддала роботі! Майже 45 років. Чому тепер стала така непотрібна? Моя розповідь непроста, адже вже два роки не можу змиритись, відпустити те, як зі мною

You cannot copy content of this page