Головна

життєві історії

Знаєте, у нас з чоловіком все добре, окрім того, що  не знаю, скільки він отримує зарплатні. Вадим мені взагалі не каже про гроші! Може, це нормально, але мене трохи бентежить, чесно кажучи. Вадим від мене старший. Йому 39, мені 26. У нього є дві доньки, у мене син чотири роки не від нього. Тобто в обох нас є “багаж”, ми знали, на що йшли. Ось навіть зараз ситуація, буквально кілька днів тому
життєві історії 0
Знаєте, у нас з чоловіком все добре, окрім того, що  не знаю, скільки він отримує зарплатні. Вадим мені взагалі не каже про гроші! Може, це нормально, але мене
Щось мені здається, що в цьому будинку я для чоловіка свого – прислуга. Чи може, я себе накручую??? Не можу розібратися сама, тому напишу свою історію і запитаю у вас поради. Я після роботи просто з ніг валюсь у прямому розумінні слова. Іду раніше за його, приходжу пізніше. А він сидить перед телевізором із пінним – і все! Хоч би один раз продуктів приніс додому чи з дитиною уроки вивчив. Вечір вдома у мене розпочинається з миття посуду і цим закінчується. Щодня свіже готую, накриваю йому на стіл, бо його мама сказала готувати Віті тільки нове. Найцікавіше, що якщо йому нічого не робити – не прати, не готувати і так далі – Вітя не обурюється. Є поїсти – добре, ні – не треба
життєві історії 0
Щось мені здається, що в цьому будинку я для чоловіка свого – прислуга. Чи може, я себе накручую??? Не можу розібратися сама, тому напишу свою історію і запитаю
Я вирішила твердо, що і дорогу до свекрухи в село забула відтепер, після минулих вихідних. Дитина в неї добавки, але у відповідь отримала відмову, а для десерту вона Дмитрику навіть тарілку не поставила! – Мало працював – на добавку й солодке не заслужив! Хлопцю вже 11 років, має все на огороді допомагати старшим! Дітям зовиці шарлотку запашну з яблуками і трубочок з кремом на десерт подала. У неї ще буряки і частково картопля були неперебрані, квасоля не полузана. Я в машину з дитиною – і додому
життєві історії 0
Я сама міська, народилася й виросла у Вінниці. З чоловіком Михайлом познайомилися під час навчання в університеті, а коли закінчили навчання і влаштувалися на роботу, влаштували невеличке весілля.
Стареньку маму я забрала до себе, переписавши квартиру на дочку. Мені дуже важко, бо вже не один рік я не належу собі. Я не можу навіть вийти за хлібом. Зазвичай мене виручає сусідка. Та недавно мені потрібно було звернутися за допомогою до дочки, бо була записана до стоматолога. Мало того, що Віра мені відмовила, так я згодом дізналася, що через мене вона ходить до психолога. Бо бачте, я не допомагала їй з дітьми. А коли я мала час це робити? Хочеться просто сісти в куточку і лити сльози
життєві історії 0
Стареньку маму я забрала до себе, переписавши квартиру на дочку. Мені дуже важко, бо вже не один рік я не належу собі. Я не можу навіть вийти за
На наше весілля сестра Василя і його батьки запросили і Лілю, колишню його дівчину. Я ж не знала хто вона така, бо своїх гостей не до кінця пам’ятаю. “Цирки” почались на самому початку. Почнемо з того, що сукню вона підібрала, чуть не весільну, але коротюсіньку. На “гірко” молодятам вона підіймалася і посилала Василю повітряні поцілунки, а вкінці взагалі її понесло. П’ятнадцять років минуло, а я досі нормально не спілкуюсь ні зі свекрами, ні з Іриною
життєві історії 0
На наше весілля сестра Василя і його батьки запросили і Лілю, колишню його дівчину. Я ж не знала хто вона така, бо своїх гостей не до кінця пам’ятаю.
Незважаючи на те, що моя мама живе, як зірка з другим чоловіком в красивому будинку, ми з Русланом орендуємо квартиру. Мене виростили бабуся та дідусь. Мама завжди марила лише собою. Мабуть, через таке ставлення я і не попередила її, що виходжу заміж. З онучкою вперше вона побачилася, коли тій було три місяці, а онука бачила лише раз, на виписці. Чоловік каже забути і не згадувати, але мені себе дуже жаль. Я дещо задумала, але для реалізації, потребую вашої поради!
життєві історії 0
Незважаючи на те, що моя мама живе, як зірка з другим чоловіком в красивому будинку, ми з Русланом орендуємо квартиру. Мене виростили бабуся та дідусь. Мама завжди марила
Поїхав я в торговий комплекс до міста, мав деякі закупи. На касі зустрів Олега з дітьми і дружиною. Вони скупились канцелярією для дітей, купили нові ранці до школи. Прицінившись по цінах, я розумів що вони добряче переплатили. Про те в цей момент мене мучило не це питання. Мій найкращий друг скупляться не в мене? В чому причина. Я не спитав про це в Олега, почував себе якось спантеличено. Та по приїзду додому розказав про це Лесі, а її відповідь мене просто приголомшила
життєві історії 0
Для мене дружба має велике значення. Ці стосунки зобов’язують мене для цієї людини бути вірним і відданим. Завжди щирим і готовим завжди допомогти, як це буде потрібно. З
Я оце в 71 рік ще сиджу і працюю в Італії, знайшла собі роботу вже зовсім не важку. Аби не повертатися ще додому! Бо останній мій приїзд з наміром вже лишитися вдома мені на багато що очі відкрив. Зробила підтяжку – як могла гроші на таке витратити, коли ситуація в Україні так страшна? Не хочу з постарілим чоловіком весь час на дачі сидіти? Погана дружина. Дала синові горшей на машину, а дочкам ні – погана мати
життєві історії 0
Ми з чоловіком обоє з Ужгороду, побралися зовсім молодими. Він сирота, а я з багатодітної родини, тож фінансової допомоги нам не було з кого чекати, справлялися, як могли,
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись. Спершу я його питання не зрозумів, але потім мені розповіли, що моя нова знайома виявляється донька нашого шефа. Розлучена. І що багато хто до неї вже підбивав клини, але закінчувалося це однаково. Я відповів, що у нас стосунки «суто потеревеніти». І тільки в ресторані я зрозумів, що й до чого з Наталкою
життєві історії 0
Розлучився я досить молодим, у 38 років. Так вийшло, що не зійшлися з дружиною характерами. Діток у нас не було, Всесвіт як знав, що нашому шлюбу судилося розпастись.
Після розмови з чоловіком свекруха трохи втихомирилась, і я навіть краєм ока почала зауважувати, що Томі їй почав подобатись. То на руки його візьме, то щось з ним розмовляє. А сьогодні нас нікого не було вдома. З чоловіком і сином ми їздили до міста. Повернувшись, я почала помічати, що наш Томі не встає на одну лапку, весь час її підносить догори. Запитавши у Надії Йосипівни, чи не знає вона раптом, що могло статись, я сильно засмутилася
життєві історії 0
Зі своїм Любомиром ми побрались, як нам вже далеко було за двадцять. Прозустрічавшись шість довгих років, ми задумались над тим, що вже готові, щоб створити сім’ю. Де будуть

You cannot copy content of this page