життєві історії
Я сама киянка, з чоловіком познайомилися під час навчання в університеті, побралися. Житла свого у мене в столиці немає, а Максим з Вінниччини, з села, тому ми орендували
Звати мене Михайло. Мені 58 років. Пів свого життя, а може й більше, я пропрацював на заробітках. Де мене тільки не було. І Голландія, і Чехія і Німеччина,
Поки моя Наталочка була з дітьми у мене в Італії більше року, зять пішов від неї, залишивши її з трьома дітьми, ще й машину прихопив, яка була куплена
Нам з чоловіком по сорок п’ять років. Ми разом зі шкільної парти. В двадцять років ми вже були батьками двох дітей. Старший в нас синок, а через півтора
В моєї мами було важке життя, а все тому, що виростила її бабуся з дідусем. Мама вела не дуже хороший спосіб життя. Тата мама свого ніколи не бачила.
Я тільки зараз зрозуміла, що зробила колись велику помилку, промінявши сім’ю на роботу своєї мрії. І що тепер робити, хто його знає. Я вийшла заміж в 27 років.
В нас з чоловіком двоє дітей. Два сина. Ми вже на пенсії, але маємо дачу, яку збудував сам чоловік, і проводимо там переважно свій час. Чоловік мій працював
Вони вже все вирішили за мене, Данилко залишиться з бабусею Анною, документами займеться дочка подруги бабусі, а я все пізніше відпрацюю, ну і звісно, роботу вона знайде мені
“Пригріла ж ти на своєму порозі…”, – так часто чула від людей! Виявляється, що це правда. Звати мене Оксана, я вже давно на пенсії. З Лесею (моєю свахою
Після того, як ми пом’янули маму, вона дуже почала рватися додому Я вже давно пенсіонерка. Чоловіка не стало в 2020 році, коли почалась ця недуга з Китаю. Ми