Головна

життєві історії

Мама попросила приїхати в село, бо великий урожай огірків, треба консервувати, а її рука в банку не влазить. Ми й приїхали всім сімейство. Під час роботи зрозуміла, що не хватає мені кришок. Я ще в двері сільського магазину не зайшла, як почула обурений голос сусіда. – О, приїхав! Сидить тут. Чого не їде свій регіон захищати? То наших хлопців туди забирають, а його чомусь минають. – Річ в тім, що мій Віктор з Луганська, але вже шістнадцять років ми живемо у Львові
життєві історії 0
Так неприємно все це вислуховувати, але що поробиш, це село… Мій чоловік з Луганська. Живемо ми вже більше шістнадцяти років у Львові. На даний час і батьків Віктора
З чоловіком я розійшлася. Не шкодую, поясню. А недавно до мене зачастив новий сусід, я помітила, що приходить він виключно на вечерю і з порожніми руками. Він просто прийшов, дістав кілька великих сумок і зібрав мої речі
життєві історії 0
З чоловіком я розійшлася. Не шкодую, поясню. А недавно до мене зачастив новий сусід, я помітила, що приходить він виключно на вечерю і з порожніми руками. У перший
Наша сім’я трималася лише з його любові до мене. Це були сильні ланцюги. Для того, щоб розрубати їх, мало просто хоробрості, бажання, наполегливості. Треба було ще щось. Якась остаточна точка. Якої я, щоб піти без вини та жити далі, знайти поки що не могла
життєві історії 0
Мій чоловік, з яким я півжиття прожила, не зробив мені нічого поганого. Але вже багато років я хотіла попрощатися з ним. Наша сім’я трималася лише з його любові
Все в нас було: будинок, автівки, гроші, не вистачало лише дитячого сміху. Добре все обдумавши, ми зважились з Андрієм на допомогу спеціалістів. І ви знаєте, все вийшло. Та щастя наше тривало лише чотири місяці. Та ми не здались, і за деякий час Боженька подарував нам Богданку. Які ж ми були щасливі. Та давши мені одне “чудо”, боженька забрав інше – чоловіка!
життєві історії 0
Я отримала все, про що мріяла і втратила найдорожче моєму серцю, кохання мого життя. Зі своїм чоловіком Андрієм ми побрались в досить юному віці, коли нам було всього
Моя невісточка, не те слово, лінива. Буває, зателефоную до сина, а він в хаті прибирає, то питає в мене рецепт огірків, а недавно то взагалі, мене здивував, запитав, як вариться борщ. Питаю: “Сину, у вас все добре? Ви не почубились з Уляною “. Ні, все добре, мамо! Я прийшов з роботи і ми разом готуємо вечерю”. Щось не розумію я невістки, як то так, чоловік голодний і замучений з роботи прийшов, має їсти готувати, а що вона робила цілий день?
життєві історії 0
З чоловіком ми вже кілька років, як на пенсії, обзавелись господарством, насадили городини, щоб не сидіти без роботи, тай так і живемо. Виховали ми двоє дітей, в свій
Коли я зустріла Максима, у мене були дорослі діти та невдалий шлюб. Я хотіла втекти від усіх цих турбот, тому що Максим дав мені те, чого не міг дати мій чоловік. Але я залишилася вдома, я не могла переступити через себе. В мене ж діти. А недавно дочка прийшла до мене і заговорила про своє розлучення. Я розповіла їй власну історію, а Тетяна вичитала мене, як малу дитину. Тепер про все дуже шкодую
життєві історії 0
Коли я зустріла Максима, у мене були дорослі діти та невдалий шлюб. Я хотіла втекти від усіх цих турбот, тому що Максим дав мені те, чого не міг
Мама мені каже, щоби я і дорогу до свекрухи в село забула, після того, що оце вона втнула минулими вихідними. Вона перед Микиткою навіть тарілку не поставила! – Хто не працює – той не їсть! Хлопцю вже 9 років, має все в огороді допомагати старшим! Дітям зовиці парових вареників на десерт подала. Я викликала таксі
життєві історії 0
Я сама киянка, з чоловіком познайомилися під час навчання в університеті, побралися. Житла свого у мене в столиці немає, а Максим з Вінниччини, з села, тому ми орендували
В 55 років я вирішив зупинитися з заробітками і нарешті зажити з дружиною в квартирі з тими дорогими ремонтами і меблями. Діти вже мали своє життя. З весіллям я їм також допоміг. Оксана мене ще деякий час вмовляла. – Здоров’я ще є. Ти б нам на гідну старість ще заробив. – Та я не здавався. Пів року я прожив в цій квартирі. Виявляється, по документах вона вся на Оксану, як і автівка. Прийшлось мені з’їхати в село до мами
життєві історії 0
Звати мене Михайло. Мені 58 років. Пів свого життя, а може й більше, я пропрацював на заробітках. Де мене тільки не було. І Голландія, і Чехія і Німеччина,
Батько двох моїх онуків відмовився оформляти їхній законний шлюб з моєю дочкою, сказав, що чоловікові це не вигідно. Бути доглядальницею у літньої жінки не здається роботою мрії. Проте так можна допомагати своїй мамі і, що найголовніше, малій дочці. А поки моя Наталочка була з дітьми в Польщі більше року, зять пішов від неї, залишивши її з трьома дітьми, ще й машину прихопив, яка була куплена на мої гроші, а нещодавно цей пройдисвіт з’явився, та ще й не просто так, а з вимогами! Але зараз, коли я перебуваю в Італії вісімнадцятий рік, мене зовсім не тягне повертатися на батьківщину
життєві історії 0
Поки моя Наталочка була з дітьми у мене в Італії більше року, зять пішов від неї, залишивши її з трьома дітьми, ще й машину прихопив, яка була куплена
В неділю після обіду висилає мені дочка “скрін”, де подружка в Карпатах з чоловіком: відпочиває, веселиться і без дітей, бо з ними так не відпочинеш. І починає говорити, що якби я сиділа з її сином, то і вона могла б зараз там бути, а я погана бабуся, і кинула слухавку. Чоловік каже не зважати, що їй пройде. Але мені важко на душі. Що дочка від мене хоче? Щоб я лишила роботу в сорок п’ять років? А потім що? Зуби на поличку?
життєві історії 0
Нам з чоловіком по сорок п’ять років. Ми разом зі шкільної парти. В двадцять років ми вже були батьками двох дітей. Старший в нас синок, а через півтора

You cannot copy content of this page