Головна

життєві історії

Батьки мого чоловіка вже літні люди. Свекруха рік часу, як злягла. Свекор їй допомагає. Він добрий, чуйний, але зварити їсти чи прибрати гідно він не вміє. Для цієї роботи він найняв одну жіночку з села, але і їй це не на руку. Тому брат Іван придумав, що батьків повинні забрати ми, бо в нас одна дитина, а в них троє. Але я проти. Всі гроші і любов вони дарували Антону, тому – нехай і забирає
життєві історії 0
В нашій сім’ї склалась така неприємна ситуація, що я не розумію, як з неї вибратися. Ми з чоловіком живемо в квартирі, яку мені допомогли купити мої батьки. Так,
Скільки ще мене терпіти свекруху в своїй квартирі??? Я не знаю. В той день я повернулася з роботи, а вона вже з купою сумок розташовується в нашій оселі! Вирішила вона так! І це в той час, коли ще дві рідні дочки є! От нащо вона мені, чому я мушу її терпіти? Я пишу ці рядки і чую, як вона стогне і голосить за стіною
життєві історії 0
Скільки ще мене терпіти свекруху в своїй квартирі??? Я не знаю. В той день я повернулася з роботи, а вона вже з купою сумок розташовується в нашій оселі!
Іванка все мене підмовляла: “Надю, ви вже рік разом, не вводь чоловіка в літа, йому вже скоро 30. Сам Бог велів вам бути разом! Яка ж ви гарна пара”. Так я й послухала Іванку. Та серце було не на місті. Десь на підсвідомому рівні думала про Андрія. Важко нам жилось. Дійшло до того, що ми зробили паузу у наших стосунках, Володя пішов жити до батьків на ціле літо. Залишив мене з дітьми, кажучи: “Тепер я побачу, Надю, як ти даш собі раду. Ні копійки тобі не дам!”
життєві історії 0
Мріяла про щасливе життя з коханою людиною. Думала, що буду мати найкращого чоловіка! Не так сталося, як гадалося. Та почну зі шкільних років. Була відмінницею, “гризла граніт науки”
Ой, ну слухайте, повертаюся додому з нашого сільського базарчику – і не вірю своїм очам: сваха Лілька – на моїй ділянці, в городі моєму хазяйнує! Тоді я вирішила її провчити, не терпіти ж оце, ну люди добрі! Син допоміг перевезти їй деякі речі, і я там була. І тільки тоді побачила, яка моя сваха лінива й невміла! То огірків із помідорами нарве, то яблук. Кабачки брала, кріп, петрушку. Навіть пучок базиліка, який я засіяла просто на пробу, подивитися, як зійде. Ще взяла кілька банок консервації. А я люблю свій зелений горошок!
життєві історії 0
Ой, ну слухайте, повертаюся додому з нашого сільського базарчику – і не вірю своїм очам: сваха Лілька – на моїй ділянці, в городі моєму хазяйнує! Тоді я вирішила
Мама попросила приїхати в село, бо великий урожай огірків, треба консервувати, а її рука в банку не влазить. Ми й приїхали всім сімейство. Під час роботи зрозуміла, що не хватає мені кришок. Я ще в двері сільського магазину не зайшла, як почула обурений голос сусіда. – О, приїхав! Сидить тут. Чого не їде свій регіон захищати? То наших хлопців туди забирають, а його чомусь минають. – Річ в тім, що мій Віктор з Луганська, але вже шістнадцять років ми живемо у Львові
життєві історії 0
Так неприємно все це вислуховувати, але що поробиш, це село… Мій чоловік з Луганська. Живемо ми вже більше шістнадцяти років у Львові. На даний час і батьків Віктора
З чоловіком я розійшлася. Не шкодую, поясню. А недавно до мене зачастив новий сусід, я помітила, що приходить він виключно на вечерю і з порожніми руками. Він просто прийшов, дістав кілька великих сумок і зібрав мої речі
життєві історії 0
З чоловіком я розійшлася. Не шкодую, поясню. А недавно до мене зачастив новий сусід, я помітила, що приходить він виключно на вечерю і з порожніми руками. У перший
Наша сім’я трималася лише з його любові до мене. Це були сильні ланцюги. Для того, щоб розрубати їх, мало просто хоробрості, бажання, наполегливості. Треба було ще щось. Якась остаточна точка. Якої я, щоб піти без вини та жити далі, знайти поки що не могла
життєві історії 0
Мій чоловік, з яким я півжиття прожила, не зробив мені нічого поганого. Але вже багато років я хотіла попрощатися з ним. Наша сім’я трималася лише з його любові
Все в нас було: будинок, автівки, гроші, не вистачало лише дитячого сміху. Добре все обдумавши, ми зважились з Андрієм на допомогу спеціалістів. І ви знаєте, все вийшло. Та щастя наше тривало лише чотири місяці. Та ми не здались, і за деякий час Боженька подарував нам Богданку. Які ж ми були щасливі. Та давши мені одне “чудо”, боженька забрав інше – чоловіка!
життєві історії 0
Я отримала все, про що мріяла і втратила найдорожче моєму серцю, кохання мого життя. Зі своїм чоловіком Андрієм ми побрались в досить юному віці, коли нам було всього
Моя невісточка, не те слово, лінива. Буває, зателефоную до сина, а він в хаті прибирає, то питає в мене рецепт огірків, а недавно то взагалі, мене здивував, запитав, як вариться борщ. Питаю: “Сину, у вас все добре? Ви не почубились з Уляною “. Ні, все добре, мамо! Я прийшов з роботи і ми разом готуємо вечерю”. Щось не розумію я невістки, як то так, чоловік голодний і замучений з роботи прийшов, має їсти готувати, а що вона робила цілий день?
життєві історії 0
З чоловіком ми вже кілька років, як на пенсії, обзавелись господарством, насадили городини, щоб не сидіти без роботи, тай так і живемо. Виховали ми двоє дітей, в свій
Коли я зустріла Максима, у мене були дорослі діти та невдалий шлюб. Я хотіла втекти від усіх цих турбот, тому що Максим дав мені те, чого не міг дати мій чоловік. Але я залишилася вдома, я не могла переступити через себе. В мене ж діти. А недавно дочка прийшла до мене і заговорила про своє розлучення. Я розповіла їй власну історію, а Тетяна вичитала мене, як малу дитину. Тепер про все дуже шкодую
життєві історії 0
Коли я зустріла Максима, у мене були дорослі діти та невдалий шлюб. Я хотіла втекти від усіх цих турбот, тому що Максим дав мені те, чого не міг

You cannot copy content of this page