fbpx
Мені таке почути від “за крок” свекрухи було вкрай образливо. Мало того, що всю організацію ми взяли на себе, так Катерина Степанівна навіть не вшанувала нас своїм візитом за тиждень до торжества. – А чого мені до вас їхати. Це ж не близько. Самі вирішуйте, ваше свято. – Добре, подумали ми з Денисом. Та за день до торжества від неї почались дзвінки. І то не так, і це не сяк. – А де ж ви були раніше?
Мені таке почути від “за крок” свекрухи було вкрай образливо. Мало того, що всю
Як тільки я дізналася, що Віталіна познайомилася і навіть збирається заміж, за, можна сказати, мого однолітка, я була розчарована, але навіть слова не сказала, щоб її відмовити. Вважала, що це її життя, і її вибір. Не хотіла, щоб згодом Віталіна мене у чомусь винила. Але і тут я “не хороша” мама. Як і очікувалося, довго цей союз не протримався. Дочка перебралася до мене. І почалося
Як тільки я дізналася, що Віталіна познайомилася і навіть збирається заміж, за, можна сказати,
Господь нам з Василем подарував двійко діточок. Вони вже дорослі: Євгену 33, а Софії 29. У кожного свої сім’ї, турботи, але що б не сталося, Софія ніколи про мене не забуває. І зателефонує, і приїхати лишній раз не полінується, а ось з сином все інакше. Я так розумію, що невістка вихована по-іншому. Не привили їй любов до старших, і це дуже погано. Вона ж також майбутня свекруха, і все, що вона робить, повернеться бумерангом
Господь нам з Василем подарував двійко діточок. Вони вже дорослі: Євгену 33, а Софії
Все сталося на сороковий день за моїм татом. Вони з мамою жили в іншому місті. Звісно, я запланувала приїхати на службу, це мій обов’язок. Та свекруха вирішила, що завести її до куми на теревені – важливіше. Річ у тім, що у нас з Тарасом одна автівка на двох. А Лідія Петрівна уже у віці, їхати на автобусі – не для неї. Замість підтримки я отримала “бурю”
Все сталося на сороковий день за моїм татом. Вони з мамою жили в іншому
Я й не думала, що єдиного сина віддам за зятя в таку далечінь, але що поробиш. Так склалося, що Оксана, моя невістка, також була єдиною дитиною, до того ж її мати була лежачою, і за нею потрібно було доглядати. Я змирилася. Минав час. У мене там з’явилося трійко онуків. Та одного дня прийшла звістка, яка перевернула все моє життя. До сьогодні я не знаю, де мій Ромчик, він просто зник. Я вирішила, що один з онуків має жити зі мною, щоб мені це не коштувало
Я й не думала, що єдиного сина віддам за зятя в таку далечінь, але
В перший же день Дарія Ігорівна стала командувати на моїй кухні. – Ніяке смажене зранку. Тільки вівсянка. Вона корисна і ситна, – сказала вона сину, накладаючи черпачок кашки в його улюблену тарілку. – Але для чого я буду щось заперечувати, якщо сам Андрій ледь їсть цей сніданок, але мовчить, не перечити ж рідній матері. Того ранку Андрій тільки поїхав на роботу, як в двері подзвонили. – Я знала, що не варто тобі довіряти. Ось “він” і попався, – і підійшла до дверей
В перший же день Дарія Ігорівна стала командувати на моїй кухні. – Ніяке смажене
Дмитро сам запропонував жити “приходящим” життям, оскільки, що у нього, що у мене, вже був досвід подружніх відносин. Дмитро був одружений двічі, і має від кожної дружини по дитині. Мене хватило на одне розлучення, тому також не маю бажання, ще раз ставати на “рушник щастя”. Ми зустрічалися, гуляли, і розходились по домівках. Та недавно Дмитро змінив своє рішення
Дмитро сам запропонував жити “приходящим” життям, оскільки, що у нього, що у мене, вже
Я не мала бажання їхати до брата, а особливо його дружини, але мама наполягла, щоб відвезти деякі дитячі речі, оскільки Володя з Діаною недавно стали батьками. Володя світився від щастя, коли відкрив двері, а його Діана тримала на руках немовля, і мило припрошувала мене зайти “на чай”. Я не могла відмовити, хоча й знаходитись в їх домі, після всього, що я дізналася про невістку, не було бажання. І щоб ви подумали, ситуація повторюється
Я не мала бажання їхати до брата, а особливо його дружини, але мама наполягла,
Чоловік ні про що не здогадувався, тому декілька років я заощаджувала певну суму. Шило вилізло з мішка, коли Василь надумав продати стару автівку, докласти, і купити нову, та грошей на омріяну красуню не хватило. Але я і в цей час не здалася зі своєю таємницею. Та за деякий час в дім прийшли рахунки, які і потрапили чоловіку в руки. Вже тиждень не розмовляємо
Чоловік ні про що не здогадувався, тому декілька років я заощаджувала певну суму. Шило
Все мені стало ясно, як Божий день, коли я до погреба драбиною спустилася. Пусто! Порожнісінько! На полицях лише кілька баночок лишилося, на які він не позарився. Я ж покохала людину, а не його гаманець
Розповім спочатку, як усе сталося. З Григорієм ми познайомилися у міжміському автобусі, я якраз

You cannot copy content of this page