iBilingua

Володя постійно кудись курсував, і так виходило, що один – у мене ж дитина. То він в Єгипет полетів, щоб відпочити перед важливою угодою, то на риболовлю з друзями, майже на тиждень. А коли я телефоную, він бурчить мені в слухавку, що не може зараз, зайнятий, а пізніше й не передзвонює. І саме в цей момент я дізнаюсь, що при надії. – Ні, ні в якому разі. Я не погоджуюсь. – Минув час і все змінилося. Чоловік став сімейний, а я все не можу забути той день. Для чого я його послухала

Володя постійно кудись курсував, і так виходило, що один – у мене ж дитина.

життєві історії 0

Ну не розумія я такої любові до онуків! Третій рік не можу заманити до себе в гості подругу з іншого краю країни. А був час, коли вона їздила до мене щороку! Спілкуємося тільки у скайпі. Але це зовсім не те, що сидіти поруч на дивані, пити хороше вино, нікуди не поспішати, і, як колись в дитинстві, планувати завтрашній день – йти в кіно або на побачення. Слухай, кажу я по-дружньому (по скайпу), ти вже виростила двох дітей, а потім десять років доглядала за старенькою мамою, ти всі свої борги роздала

Ну не розумія я такої любові до онуків! А як же своє життя? Третій

життєві історії 0

Коли ще жив чоловік, він отримував і пенсію і зарплату. Грошей нам вистачало, тому з радістю допомагали дітям. А тепер, коли я залишилася одна, мені навіть на ліки не вистачає. Натякнула про це синові, а він голову відвернув, – навіть чути не хоче. Я розумію, там фінансами керує невістка. З дочкою та сама ситуацію. – Мам, ми самі не маємо! – Ну як не мають? Кожен ж рік на моря летять, і не в Єгипет, а в Домінікану, чи Мальдіви. Образливо до сліз

Коли ще жив чоловік, він отримував і пенсію і зарплату. Грошей нам вистачало, тому

життєві історії 0

Чоловік у сестри дуже старався виправити такий стан справ. Влаштовувався на кілька робіт, все ніс у родину, кожну копієчку додому. А ось Люба, коли зрозуміла, що порожнй ходильник їм не загрожує, перестала вести рахунок грошам. Та й навіщо, якщо тут безкоштовно покличуть розважатися, тут мама з татом нагодують і грошенят підкинуть, а родичі віддадуть речі на малюка. Кульмінацією став день народження малого. У списку, який заявила сестра, не було жодної позиції дешевше 5 тисяч гривень. – А хто, якщо не родичі, подарують дитині такі подарунки? Я на свою зарплату не зможу купити

У родині прийнято допомагати, але є люди, які з часом починають сприймати допомогу, як

життєві історії 0

Донечко, а ви нас звозите з татом до лікаря? А на озеро? А в супермаркет і на ринок закупитися? – мама мені мало не щодня. – Але ж мамо, ви з татом відмовилися пів року тому допомогти з покупкою “марної” і непотрібної машини, зате зараз безкінця просите вас кудись звозити! Коли ми з Дімою збирали на машину, мої батьки тільки хмикали. Коли дізналася, що сестрі вони додали грошей на покупку дачі, стало неприємно

Коли ми з Дімою збирали на машину, мої батьки тільки хмикали і відмовили нам

життєві історії 0

Скажіть, поклавши руку на серце, де був розум батьків, коли вони вибирали ім’я для новонародженої крихітки, тобто для мене? Де? Ну як можна було дати дитині, народженій в українському місті, ім’я Сара! Я опускаю малинове обличчя вниз і біжу в магазин, згадуючи незлим тихим словом своїх батьків, цю вулицю з перехожими, міліціонера, двірника і всіх, всіх… Але є Бог на світі, і диво сталося! Це було справжнє диво. Він підійшов до мене пізно ввечері

…Скажіть, поклавши руку на серце, де був розум батьків, коли вони вибирали ім’я для

життєві історії 0

Галю, ну тут треба зробити тільки тест ДНК, нічого в цьому такого я не бачу і не розумію, чому ти ображаєшся. Тим паче, якщо тобі переживати нічого. Інакше ні я, ні мої батьки спокійно спати не будемо, – заявив мені Максим. Він так і не зрозумів, чому я це зробила. У нього були блакитні очі і темне волосся, хоча у мене зелені очі, у Максима ж карі

Чоловік Максим зажадав зробити тест ДНК нашій дитині. – Галю, ну тут треба зробити

Без рубрики 0

Сьогодні я сидів на балконі готелю і бачив, як пляжем йде закохана парочка. По тому, як вони рухаються, було видно, що вони без розуму один від одного. Коли вони підійшли ближче, я з подивом виявив, що це мої батьки. Хто б міг подумати, що 8 років тому вони ледь не розлучилися. Сьогодні, через 15 років як нестало мого дідуся, моя 72-річна бабуся знову виходить заміж. Ми базікали і сміялися чотири години поспіль. А перед тим, як йти, вона віддала мені великий, пухкий конверт

Невигадані короткі історії про кохання. У цих невигаданих історіях – ціле життя. *** Сьогодні

життєві історії 0

Від тебе немає ніякої допомоги, допомагають тільки батьки Андрія, соромно вже! – докоряє мені Тетянка. Тільки ось вони бізнесмени, а я пенсіонерка, у мене пенсія менша за 3 000 гривень. Дочку я народила по тим рокам неймовірно пізно – мені вже 43 роки було. Ми з чоловіком вже не чекали дитини, тому що лікарі розводили руками і казали “не судилося”. Не дочка – світло наше у віконці. Все для неї, все їй. Коли Андрій надумав будувати будинок, грошей теж дали свати. У мене було відкладено сорок тисяч гривень, але що вони там – крапля в морі. Коли дочка прийшла питати з приводу грошей, я їй чесно сказала про свої можливості

Нещодавно дочка мені заявила, що їй соромно за мене перед чоловіком і його батьками.

життєві історії 0

Синку, ми з татом таки розлучаємося, приймете мене до себе? У вас двушка, я ж не заважатиму! – цю розмову Валентини Дмитрівни з моїм чоловіком я почула, бо Рома був у сусідній кімнаті, коли йому подзвонили по вайберу мама. Свекруха 35 років з чоловіком прожила, а тут на старість років вирішила, що вона від нього втомилася і хоче розлучитися. Вільному воля, звичайно, але біда в тому, що жити їй ніде. – Ну не на вулицю ж її виганяти тепер? Куди вона піде? – І як довго вона у нас жити буде? Завжди?

Отже, моя свекруха Валентина Дмитрівна розлучається з чоловіком і збирається переїхати до нас в