iBilingua

Цього дня ми з Катериною злегка посперечалися. Чого, скажете ви? А все через приїзд її любої матусі, а моєї тещі. Вона невзлюбила мене з першого погляду, і ці “дні у нас” для мене найважчі в світі. – Ну чому їй дома не сидиться? І взагалі, у неї ще син є, нехай до невістки в гості проситься. – Перестань! Це найрідніша для мене людина, – як могла захищала її дружина. І ось відчиняються двері, і на порозі постала Людмила Петрівна

Цього дня ми з Катериною злегка посперечалися. Чого, скажете ви? А все через приїзд

життєві історії 0

Неля вирішила зробити ремонт в своїй однокімнатній “хрущовці”. Капітальний! У ній дуже давно не було ремонту – Неля жила з мамою все життя, мама її народила пізно, а потім все хворіла. І жінка за нею доглядала. А зараз самій Нелі під п’ятдесят. І все життя Неля спала на кріслі-ліжку – цим все сказано. А потім додали зарплату, крісло-ліжко зламалося, і вона вирішила зробити ремонт. А далі – Степанович не взяв гроші

Неля вирішила зробити ремонт в своїй однокімнатній “хрущовці”. У ній дуже давно не було

життєві історії 0

Почалася ця пора. Вже розповім, як є. Чоловік везе від своєї мами ці банки десятками, я їх вже навіть не відкриваю, як раніше, не мию, бо часу зовсім немає. Викидаю консервацію прямо так у банках, а Галині Вікторівні новенькі баночки весною купуємо і віддаємо. Прочитавши, ви зрозумієте мене

Свекруха моя Галина Вікторівна живе в селищі, тримає великий сад і город, хоч і

життєві історії 0

Намагалася сьогодні познайомитися в метро. Ну як намагалася – сиджу така, а він на мене дивиться, а я сиджу. Так, думаю, голову помила, манікюру немає – треба пальці підібрати, тапки чисті. А він сидить такий весь, не в шортах і сандалики, а в цілком пристойних штанях. Я, як побачив, так всередині все і обірвалося, ви точно моя мама в молодості

Намагалася сьогодні познайомитися в метро. Ну як намагалася – сиджу така, а він на

життєві історії 0

Оленка покинула рідну домівку, як тільки вийшла заміж. З Орестом придбали квартиру у славетному Львові. До мами часто навідувались, але з кожним роком ці зустрічі ставали все рідшими. – Мамо, давай до нас! Ну що тобі в тому селі одній кукувати! – Ні і все, – впиралася старенька. – Ніщо мене не заставить покинути рідні стіни, та й до твого батька хто навідуватися буде? Хто квіти посадить?

Забігла до мене на вихідних подруга, і розповіла цю історію. Сміялися цілий день. Оленка

життєві історії 0

Це, що ти мені тут розвела? – стоячи посеред зарослого лободою городу волала Павлина, – Та тут з дідів-прадідів такого сраму не було. І не треба мені дитям прикриватись, у мене семеро було – і жодної бур’янини! На лемент тітки Павлини уже позбігались сусіди. Обліпили тини, мов птахи. – – Щоб я тебе тут більше не бачила. Зроду віку у нас в родині таких не було. Так оце нас перед людьми. Оленка зайшла в дім, підійшла до серванту, розподілила в спеціальну коробочку усе, що мала була прийняти Павлина сьогодні ввечері і вранці

Це, що ти мені тут розвела? – стоячи посеред зарослого лободою городу волала Павлина,

життєві історії 0

У поїзді навпроти мене їхали дві молоді дівчини років по двадцять п’ять. Воли мали красиве довге волосся, мигдалеподібні очі і стрункі постаті. Одна з них подивилася в вікно, а потім сказала своїй подрузі: «Я і справді не знаю, що робити. Це все дуже важко, і я на грані. Здається, це кінець. Немає ніяких варіантів». – Можу я тут сісти? – літня жінка років сімдесяти

У поїзді навпроти мене їхали дві молоді дівчини років по двадцять п’ять. Воли мали

життєві історії 0

Ми з чоловіком вже давно живемо в столиці. У Івана хороша робота, я поки дома няньчу дитину і веду господарство. Квартира у нас куплена в іпотеку, тому лишнього не можемо собі дозволити, лише найнеобхідніше. І ось телефонує мені подруга, і запрошує в гості до Тернополя. Іван якраз поїхав у відрядження. – Ти що, дівка, щоб ось так дитя на маму кинути, і поїхати на гульки?, – сказав чоловік

Я так хотіла розвіятись, а тепер не знаю що й робити. Ми з чоловіком

життєві історії 0

Я вже двадцять років працюю нянечкою в одному з садочків нашого міста. Різні були історії, але ця мені, чомусь, найбільше запам’яталася. Вже було далеко за перше вересня. Діти звикли один до одного, до вихователів. І ось нам повідомляють, що в групу повинна поступити ще одна дитинка. В перші дні ми нічого дивного не запідозрили, але ось в подальші напруга у всіх зростала

Я вже двадцять років працюю нянечкою в одному з садочків нашого міста. Різні були

життєві історії 0

Весь вечір Лариса роздумувала про те, чому чоловік Олег пішов від неї. Вони прожили разом більше двадцяти років. У будинку все є, у обох машини, а найголовніше: виростили дочку – красуню. Все робили за згодою. Але як тільки Олег став працювати на себе і справи пішли в гору, життя сім’ї змінилася. Постійні відрядження, гонитва за прибутком все більше відлучали Олега від сім’ї. Чим більше грошей, тим солідніше повинна бути машина, кабінет, навіть хобі повинні відповідати його статусу

Весь вечір Лариса роздумувала про те, чому чоловік Олег пішов від неї. Вони прожили