fbpx
Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було багато, тому прийняти рішення – важко. В один момент почувся дзвінок у двері. – Ми на когось чекаємо? – здивовано запитав Валерій. – Та ні! Хто б це до нас в такий час? – Відкривши двері обоє мало не впали. – Доброго ранку Іванна Йосипівна. Якими вітрами?
Того дня ми обговорювали з Марічкою, чим будемо займатися на новий рік. Пропозицій було
– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе будуть, а ти? Ех! Глянь хоча б на сестру свою. Вона за нашими рекомендаціями вивчилася, і роботу хорошу має, і сім’ю. Невже ти іншого життя бажаєш? – Оля опустивши очі пакувала чемодан. – Не до серця мені ця професія. – Оля поїхала, а через рік повернулася – щоб віддати борг
– Ми з татом сто тисяч в твоє навчання кинули. Думали, люди з тебе
Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі будинку, в якому пройшло їх дитинство, і пили чай з улюбленого сервізу матері – Любі мої, прошу вас, не продавайте після мого відходу цю будівлю, – все дзвеніли в голові Павла слова батька. – Ну що? Коли ми вступаємо у спадок, – єхидно запитав Володя. – Як його будемо ділити?
Вже на наступний день після прощання з батьком, Павло з Володимиром сиділи на порозі
Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і в першу чергу – від дитини. Відчуваю себе порожнім місцем. Тотальна втома, відчуття, що я рік провела у битві без перепочинку.Весь догляд за дитиною – це суцільна боротьба, по 2-3 години нічного сну і 10 підйомів за ніч. Хіба дитина – це щастя? Сьогодні доньці рік. Найгірший мій рік. Можливо, розлучитися і злишити малу батькові і його рідні?
Не очікувала, що декрет так мене знесилить. Забігти у ліс від усіх  хочеться, і
Прожили з чоловіком вже 11 років у цивільному шлюбі, двоє діток у нас. І ось – сміх і гріх, як кажуть. Будемо брати квартиру, вирішили розписатися. Батьки образилися через весілля! Мама мені по телефону: “А у нас відпустку взяти не вийде, треба ж планувати дату, обговорити зарані!”  Я кажу: навіщо? Ми просто розпишемося. – Та як так, як це ти без сукні ти будеш і фати. А посидіти зі сватами, побачитися, рідню зібрати, як без цього?
Ми з чоловіком Володимиром 11 років прожили у цивільному шлюбі, маємо двох спільних діток.
У мене був перший невдалий шлюб, добре що без дітей, розлучилася 5 років тому. І ось зустріла Андрія. Закрутилося. На початку відносин питала, чи був він одружений і чи є діти – сказав, що ні, а я відразу сказала, у свою чергу, що категорично проти стосунків, якщо в чоловіка є діти. І ось два тижні тому, значить, готую обід, тут дзвінок у двері. Я при надії – а у мене на порозі двоє його дітей, 12 і 5 років.
У мене був перший невдалий шлюб, добре що без дітей, розлучилася 5 років тому.
Я заміжня, у нас з чоловіком донечка, їй чотири роки. Бабусі обидві ще не на пенсії, працюють. І ми з чоловіком зовсім не вважаємо, що вони нам щось винні – своїх дітей вони вже виростили. Ми намагаємося все встигати з дитиною самі. Мене дивує, що вони не беруть онучку в гості. Ну не любите дитину – так і скажіть, а то якісь відмовки вигадують
Я заміжня, у нас з чоловіком донечка, їй чотири роки. Бабусі обидві ще не
На жаль чи на щастя, але ми зі свекрухою спілкуємося вкрай рідко! Хіба що на великі свята – рази три-чотири на рік. Хоча живемо поруч. Ну, ось так. Не сварилися, відносини рівні і ввічливі. Навіть коли у нас народилася дочка чотири роки тому, її єдина онука, нічого особливо не змінилося. Недавно святкували день народження донечки, і дочка при гостях сказала, що у неї одна бабуся – моя мама, і один дідусь – мій тато. А я й рада! З якого дива дочка повинна до них ставитися однаково?
На жаль чи на щастя, але ми зі свекрухою спілкуємося вкрай рідко! Хіба що
Нашій донечці недавно виповнилось сім місяців. Того дня Златка щаслива повзала по кімнаті, як по вайберу задзвонила свекруха. – Сьогодні вирішила по відеозв’язку поспілкуватися, дуже скучила за своєю принцескою. Ви ж не проти? – Звичайно ні, – сказала я, і давай бігати з телефоном за донечкою. Ми поговорили, і вже минув тиждень, як Ірина Олегівна зі мною не спілкується
Нашій донечці недавно виповнилось сім місяців. Того дня Златка щаслива повзала по кімнаті, як
26-річна Оксана жаліється подрузі, що її просто знесилила свекруха: – Вчора їй просто не відкрила. Вона 20 хвилин тарабанила в двері, набирала наш телефон, бо я попередньо відключила дверний дзвінок. Звісно, вона зрозуміла, що я нікуди не виходила і сиджу в квартирі. Вона могла бачити при вході коляску дитини. Образилася, наговорила на мене чоловікові. Він мені каже: навіщо ти так з мамою, вона ж нам гроші на перший внеск дала! Ну то й що?
26-річна Оксана жаліється подрузі, що її просто знесилила свекруха. – Я втомилася! Вона просто

You cannot copy content of this page