iBilingua

Інна з Дмитром довго перебирали варіанти, як же їм відсвяткувати день весілля, і в кінцевому результаті зупинились, що після РАЦСу одразу їдуть в Карпати, де і медовий місяць проведуть. – Ми тут подумали, що не варто дуже дорогі подарунки молодим дарувати, гостей вони ж не запрошують. – І тут у мене ступор. А з якого це дива, ми, родичі, не йдучи на банкет, повинні дарувати подарунки? Та я й за сто гривень нічого не куплю. Ще чого!

Інна з Дмитром довго перебирали варіанти, як же їм відсвяткувати день весілля, і в

життєві історії 0

На весіллі в Уляни й без того серце не на місці було, а тут ще тітка Вадима масла у вогонь почала підливати. – Андрію, – сказала вона дружбі, що сидів поруч з наречною за столом, – ти чого нашого Вадима не познайомив з Оленою. Ти тільки глянь, яка красуня – справжня українка, не те, що Уляна. Але що вже поробиш. Справа зроблена! – Уляна тут же підірвалась зі стільця, і схопивши маму за руку, вибігла на вулицю

На весіллі в Уляни й без того серце не на місці було, а тут

життєві історії 0

Все це сталося в п’ятницю. Я прийшла втомлена після робочого тижня додому. На порозі мене зустрів чоловік, з доволі дивним виразом обличчя. – Люба, на кухню тобі не можна. Я макарони з салатом в кімнаті на ліжку залишив. Мене така “романтика” приємно здивувала, але ненадовго. Коли прийшло розуміння, що насправді відбувається, обуренню не було меж

Все це сталося в п’ятницю. Я прийшла втомлена після робочого тижня додому. На порозі

життєві історії 0

З Ольгою ми стали мамами з різницею в дві години. У неї народилася донечка, а у нас з Василем синочок. Нас навіть виписували в один день. Ми так чекали того моменту. Василь приїхав завчасно, ми ще пофотографувались, а коли вийшли з конвертиком з голубою ленточкою, то побачили Ольгу, а біля неї Віктор Сергійович – мій свекор. Він ніжно обійняв мою подругу і посадив до автівки

З Ольгою ми стали мамами з різницею в дві години. У неї народилася донечка,

Суспільство 0

Завтра в Україні погіршиться погода: ці регіони накриють сильні дощі з грозами та градом

Вже завтра на українців чекає погіршення погоди: деякі регіони накриють сильні дощі з грозами

життєві історії 0

У центрі кімнати, освітленій полуденним серпневим сонцем, прямо на столі стояли… маленькі чобітки! – Я обіцяв тобі чобітки. Ось, зшив! Приймай! – сказав брат і засміявся. Я притиснула до себе чобітки і завмерла від щастя, яке переповнило мене

Старшому брату Володимиру присвячується Брат мій Володя, шістнадцяти років від народження, вже півроку працював

життєві історії 0

З колишнім чоловіком ми розійшлися спокійно і залишилися в добрих стосунках, тому він підіграв мені для усиновлення. А бабусю Галю після лікарні ми відправили в будинок для людей похилого віку, там їй набагато комфортніше, ніж в старому будинку, її годують і медичну допомогу надають. Ми з дітьми відвідуємо її кожні вихідні

– Тьотю, дайте хлібчика… З такими словами хлопчик років семи звернувся до мене, коли

життєві історії 0

Мій шістнадцятирічний син Юрко приніс у подолі в 16 років! Мене звати Оксана. Мені сорок років. Я живу в селі, в п’ятдесяти кілометрах від райцентру. Колись у мене була повна сім’я, але кілька років тому я овдовіла. Синові, Юрі, тоді було всього десять років. Довелося мені ростити його самій. Я зробила все, щоб мій син виріс добрим і порядним. Коли я відкрила двері синові раннім літнім ранком, то подумала, що ще не прокинулася і мені ввижається

Мене звати Оксана. Мені сорок років. Я живу в селі, в п’ятдесяти кілометрах від

життєві історії 0

– Катю, допоможи мені, нам з дочкою, нікуди йти. Адже це і мій будинок теж! – благала я свою рідну сестру. – Оль, ти сама пішла звідси кілька років тому. Ми з чоловіком зробили ремонт за свої гроші, в твоїй кімнаті живе наш син. Куди ти пропонуєш тебе поселити? На кухню? – кричала Катя. – Пусти нас хоч на кілька місяців, я влаштуюся на роботу, і знайду собі житло, – просила я Катрю. Я відразу ж найняла хорошого адвоката, тому що розуміла

– Катю, допоможи мені, нам з дочкою, нікуди йти. Адже це і мій будинок

життєві історії 0

Коли я сама була молодою невісткою і ми жили у батьків чоловіка, я робила все, що мені загадувала свекруха буквально з дитям на руках. Не було ні пральної машинки, ні пилососа. Але я їй вдячна. Я багато навчилася. А тепер моя невістка крутить носом, мовляв, їй неприємно нашу з чоловіком постіль міняти чи заправляти, речі наші закинути в машинку, посуд після всіх мити

Коли я сама була молодою невісткою і ми жили у батьків чоловіка, я робила