iBilingua

Весь час я чоловікам щось псую, коли з ними в кафе йду або в ресторан. Кому – штани, кому – життя, а кому – мрії і систему цінностей. Ось пішли ми тут з одним чоловіком в кафе. Знала, що я йому щось обов’язково зіпсую, але не змогла відмовити. Я рідко буваю в тому кафе, а там приголомшливі гребінці з манго, і чізкейк з солоною карамеллю і горіхами. Пішла, словом

Весь час я чоловікам щось псую, коли з ними в кафе йду або в

життєві історії 0

Я вирішила декілька днів потерпіти. Треба ж було Андрію доказати, що якщо я дома з дитиною, то це не означає, що я закинула ногу за ногу і відпочиваю. Того дня Андрій повернувся з роботи без настрою, а тут ще й дома “легкий” бардак. Ну нехай подякує, що я встигла його улюбленого червоного борща приготувати. Сіли ми разом за стіл, і почалося

Не думала, що “провчу” чоловіка так швидко. Я вирішила декілька днів потерпіти. Треба ж

життєві історії 0

Ми посадили Ольгу Юріївну на потяг. Вона ще нам купу настанов дала: квіти поливати, котика годувати, за квартирою приглянути. У кожному її слові відчувалося – їде до дочки не на тиждень, і навіть не на місяць. Орися, сестра мого чоловіка, повинна була ось-ось привести на світ дитятко. – Я вам нашила з малі підгузок. Щоб цих одноразових і не думали купляти, – сказала дочці по телефону

Ми думали, Ольга Юріївна хоч на місяць поїде, але не тут то було. Але

життєві історії 0

Запрошення на весілля тітці Ганусі я вручила особисто. Якоюсь вона мені видалась суворою, а може розчарованою. Я не розуміла в чому справа. Вона навіть чаєм не пригостила, хоча завжди була до мене люб’язною. Я списала все на “поганий день”. Але на самому весіллі зрозуміла, що все серйозно – хрещена мама, яка душі в мені не чула, на весілля так і не прийшла. Лише через деякий час я дізналася, в чому причина

Добре, що правда відкрилась, а то якась образа все ж залишалася в серці. Запрошення

життєві історії 0

Я стояла і дивилася цій дівчині прямісінько в очі, як в одну мить з них полилися сльози. – Мені хоча б пару гривень. Будь ласка! Я до тітки в село з’їжджу і назад. Я поверну, обіцяю. Напишіть свою адресу – поверну до копійки. – Я не люблю давати милостиню, але цього разу моя рука машинально потягнулася до гаманця. І лише після цього моменту її сльози мені здались нещирими

Цікава ваша думка з цього приводу. Я стояла і дивилася цій дівчині прямісінько в

життєві історії 0

Цю квітку кілька днів тому подарував мені мій одружений хлопець. Ця квітка дуже багато значила для мене. Це була обіцянка, що мій біль може скоро закінчитися, і що він, нарешті, покине дружину і буде зі мною. Звичайно, я не вірила в це, в це просто неможливо було повірити. Але все пішло не так, як зазвичай. Відразу після суду я зателефонувала Олегу

Бутон троянди впав з третього поверху на землю під моїм балконом. Я дивилася на

життєві історії 0

Мені немає за що дякувати батьків і я їм нічого не винна за своє “щасливе” дитинство. 9 класів у злиднях, потім ПТУ, через рік я пішла працювати і почала утримувати себе сама. Потім виш, який я оплачувала, працюючи як кінь. Слава Богу, вдало заміж вийшла, а то б так і тягла плуг. Сподіваюся, хоч батьківська хрущовка мені дістанеться, хоч щось вони ж повинні мені дати.

Мені немає за що дякувати батьків і я їм нічого не винна за своє

життєві історії 0

Це наше щастя: ні за що не відмовлюся! Ми його взяли в Будинку дитини в 8 місяців, важив 5 кг. Неможливо було пройти з тарілкою повз нього, він завжди дивився голодними очима. – Ви не мене чекакли?

У нас в родині прийомна дитина. Це наше щастя: ні за що не відмовлюся!

життєві історії 0

Справа – гора білизни не прасована, зліва – стопка, по якій встигла пройтися праска. На дивані лежить шматок піци. У тарілці з персиками – втомлена шинка. М’ята футболка. На підлозі машини, машинки, машинки. Близько телевізора – балакучий хом’як без батарейок. Покривало з дивана бежево-сірою купою лежить на подушці. Поруч печиво, крихти шоколаду. Я мию підлогу, він кидає на неї масло

Я сиджу за столом. Справа – гора білизни не прасована, зліва – стопка, по

життєві історії 0

У сусідів розцвів грушевий сад, і бджоли подуріли від аромату. Василь приїхав за мною на вантажівці. Маленький такий, півтора метра в кепці. У начищених чоботях і галіфе. По-хазяйськи закинув на кузов вузли, скриню з вишиванками, макітру і кочергу. Я принципово не сіла в кабіну. Ще чого. Полізла до скринь. Сусідки вийшли подивитися і стали пліткувати, спершись об паркани

Моїй бабусі в цьому році виповнюється 94 роки. Вона нічого не пам’ятає, не знає,