iBilingua

– Нічия… – Так не буває! У всіх стареньких тітоньок… – Максику, – осмикнула я його. – Нехай говорить, – посміхнулася співрозмовниця синочкові. – У всіх стареньких тітоньок є онуки! Ось у мене теж є дві бабусі. Одна далеко-далеко, а інша тут. Тільки вона весь час в роз’їздах і пошуках благовірного! “Ось же маленький капосник – підслуховував нашу з Вовою розмову про мою матір!”. І як же вдячна їй за цю щиру турботу, за її непосильну працю, за її величезні серце і душу!

Нашій родині пощастило, що ми зустріли цю чудову жінку. Сьогодні ні ми з чоловіком,

життєві історії 0

Звуть мене Олександра, все життя я жила сама, то дочку підіймала, то університет тягли. І ось дочка заміж вийшла, народила дитину. Сиджу і думаю: все, тепер буду жити, як я хочу, для себе, коханої. Була на дні народженні подруги, и там познайомілася з чоловіком. Таким він тактовним, ввічливим здавався, передбачав всі мої бажання. Ми з Ігорем почали зустрічатися. Запросила його до мене жити, він приїхав з однією торбиною. Спочатку все було добре, а потім почалося щось дивне

Звуть мене Олександра, все життя я жила сама, то дочку підіймала, то університет тягли.

життєві історії 0

Коли майбутні свекри вперше переступили мій поріг, я подумала, може не їх день, і вирішила, ніби “повторити” наше знайомство. Навіть в найгіршому сні такого не бачила. Віталік для неї був бог і цар, а я так, простачка, що випадково біля нього осіяла. – Та я вийшов від них голодний, а в хаті так брудно, що нема куди ступити, – сказав свекор по телефоні свекрусі, як тільки вийшов за двері

Коли майбутні свекри вперше переступили мій поріг, я подумала, може не їх день, і

життєві історії 0

– Коли школу з медаллю закінчила, все по-іншому уявляла: інститут, хороша робота, сім’я. Та все вийшло геть не так. Батьки захворіли, потрібно було їх доглядати, а коли їх не стало, брата треба було на ноги ставити. Заміж вийшла за хлопця з Карпат. Важко було там жити, але викарабкалися, – зі щасливою усмішкою розказувала мені, вже геть постаріла однокласниця

– Коли школу з медаллю закінчила, все по-іншому уявляла: інститут, хороша робота, сім’я. Та

життєві історії 0

Моє життя біля батьків закінчилося в той момент, коли вони дізналися, що при надії. Мене забрали до себе бабуся з дідусем. Рідним людям я була не потрібна, і лише тепер, коли ні бабусі ні дідуся вже немає на цьому світі, батьки про мене згадали. – Як це так? Квартиру потрібно продати і розділити гроші навпіл з братиком. Він, як і ти, має на неї право, – говорила мама. Ніхто про неї не згадував, коли стареньким потрібен був догляд

Моє життя біля батьків закінчилося в той момент, коли вони дізналися, що при надії.

життєві історії 0

Я працюю будівельником, робота завжди є, бо хороших спеціалістів цінують. Так сталося і цього разу, та потрібно було їхати до столиці. Це була зима: холод, далеко від дому, тому вирішив не зволікати, і зробити об’єкт чимшвидше. Про те, що повернусь швидше запланованого дружині вирішив не розповідати. По дорозі купив їй міксер, про який Ірина давно мріяла, квіти та червоненьке до вечері. Відкриваю двері, і чую, що вона там не одна

Я працюю будівельником, робота завжди є, бо хороших спеціалістів цінують. Так сталося і цього

життєві історії 0

Ми тоді з Вадимом відпочивали в Одесі. В суботу ввечері я не захотіла піти на пляж з чоловіком, і він пішов один. Минуло більше години, а Вадим не повертався. Телефон він залишив дома, тому мені нічого не залишалося, як піти на його “пошуки”. Я не могла повірити своїм очам. У темряві я побачила два силуети, які мило тримаються за руки. Свого чоловіка я одразу ж впізнала

Ми тоді з Вадимом відпочивали в Одесі. В суботу ввечері я не захотіла піти

життєві історії 0

Наталя частенько розповідала про сім’ю свого брата. Мені було жаль їх, але з іншого боку, я їх не розуміла. – Для чого приводити у світ стількох дітей, якщо ти з тими не даєш собі ради? – Та ти не розумієш, – відповідала мені Наталя, – діти це ж радість! – Для їх “радості” я зібрала два величезні пакети одягу. Скажу одразу ж, що не дешевого. І ось недавно випадково зайшла на ОLХ. Такою розлюченою я давно не була

Наталя частенько розповідала про сім’ю свого брата. Мені було жаль їх, але з іншого

життєві історії 0

Коли нашому Богданчику було півтора рочку, ми з Орестом розлучилися. Ганна Іванівна звісно ж стала на сторону свого синочка. Та що казати, для всіх його родичів я стала ворогом номер один. В один день всі вони, на чолі з Орестом, просто взяли і забули про мого сина. Я з цього приводу не горювала. Та недавно від свекрухи пролунав дзвінок. – Дуже скучила! Хочу приїхати! – Я здивувалася, але погодилась

Коли нашому Богданчику було півтора рочку, ми з Орестом розлучилися. Ганна Іванівна звісно ж

життєві історії 0

Алла Іванівна приїхала до нас невчасно. Я ще не встигла все порозставляти по місцях, але нехай там. Зранку діти розбіглись хто в школу, хто в садок, а я, попросивши свекруху забрати і нагодувати дітей свіжозвареним супом, пішла щаслива на роботу. Ввечері приходжу, а вона “надута” сидить. – Що ти за господиня така? Світ такого не бачив!

Алла Іванівна приїхала до нас невчасно. Я ще не встигла все порозставляти по місцях,