– Пора годувати дитину! Не відмовляйся від неї, це гріх, а за гріхи доводиться розплачуватися! Подивися яке янголятко, всі кричать, а вона спокійно чекає матусю. Ну кинув і що? Одна виростиш. Не відмовлятися ж від свого дитя? – Анютка навіть не поворухнулася. Завтра поїде додому і забуде про те, що зараз відбувається. Ніхто ні про що не дізнається
Анютка лежала на ліжку в палаті, сховавши обличчя в подушку. З коридору доносився плач
– На роботі я втомлююся, а ще вдома з вами морочитися… Я просто відпочити хочу, побути сам. Та й Данилко вже дуже метушливий став – весь час перед очима миготить. І тобі вже давно не двадцять п’ять! Ти можеш хоча б косметики побільше використовувати і тоналки своєї, щоб виглядати нормально? Навіть якщо вихідний день – все одно нафарбуватися з ранку! Я з тобою живу стільки років не для того, щоб бачити, як ти стаєш бабою
З чоловіком Станіславом ми прожили разом більше десяти років.  Я довіряла йому повністю, а
Ми з мамою жили досить скромно. Гошей ні на що не вистачало. Я вже була розлучена, і одна виховувала донечку. Родичі нас ніби соромилися, і дуже мляво спілкувалися. Одного разу всі ми зустрілися на день народження бабусі. Біля мене за столом сиділа Яна. – І чим ти тільки думала, як заміж виходила? Невже вартувала ця любов того? А тепер ще й дитину сама ростиш. Він женився вже давно, і досить вдало. Не те, що ти
Ми з мамою жили досить скромно. Гошей ні на що не вистачало. Я вже
– Ірино, а давай тебе заміж видамо! А що? Тобі лише п’ятдесятка. Чого одній в домі кукувати. Років так на п’ять-десять старший, а як пощастить, то й молодшого приведемо. Що скажеш? – Ірина над відповіддю довго не думала. – Ні, і все. Не обговорюється. – А потім десь з пів години приводила свої аргументи, що чоловік в домі, це не так вже й добре. Вона коли розлучилась, тільки жити нормально почала
– Ірино, а давай тебе заміж видамо! А що? Тобі лише п’ятдесятка. Чого одній
Ми з чоловіком декілька років не могли стати батьками, та коли це сталося, дякуючи Богу, Влад та батьки, можна сказати, носили на руках. Я того дня їхала на планове обстеження. Влад був у відрядженні, тому прийшлось їхати громадським транспортом на інший кінець міста. Мама зголосилася мене супроводжувати. Думаю про цю ситуацію дуже часто. Чому у нас такі люди?
Ми з чоловіком декілька років не могли стати батьками, та коли це сталося, дякуючи
В понеділок мою дочку з онучкою виписали, а я не прийшла на це дійство. Замість того виглядала у фейсбуці, хотіла хоч якусь їх світлину побачити. Причина у мене досить серйозна. Ліля заради “хорошого життя” переступила через матір. Тепер вона у всьому “підтакує” сватам. Коли народився старший мій онук, я стерпіла, а тепер не маю такого наміру. Ну скажіть, що це за ім’я таке – Варя?
В понеділок мою дочку з онучкою виписали, а я не прийшла на це дійство.
Руслан прийшов з роботи і перед вечерею вирішив зайти в душ. Сумку з телефоном залишив в передпокої, тому коли на екрані висвітлилось повідомлення з вайберу, я все прочитала, але краще б це був поганий сон. – Ти кредит взяв? У нас на дорогу грошей немає. – Нічого не зрозумівши, я відкрила всю переписку і зручненько вмостившись на дивані, стала читати. Писала Руслану його рідна сестра, у якої геть совісті немає
Руслан прийшов з роботи і перед вечерею вирішив зайти в душ. Сумку з телефоном
Коли в домі з’явився другий чоловік, Уляні було не легко, а коли в них з’явилася спільна дитина, стало ще гірше. Мало коли вітчим добре ставитись до чужої дитини. А мама особливо й не захищала. Уляну забрала до себе хресна мама. Спершу вона у батька рідного жила, та там не склалося з його новою дружиною. Минув час. Уляна вийшла заміж, влаштувалась на роботу, і стала мамою. Тоді рідна мама і з’явилась в її житті
Коли в домі з’явився другий чоловік, Уляні було не легко, а коли в них
Леся, як і кожна жінка, чекала дня свого весілля. Вони з Матвієм так давно разом. Святкування було в розпалі, та одна людина, серед запрошених, не давала спокою як молодим, так і всім родичам. Мова піде про двоюрідного брата. Василь поводився досить зухвало, але що тут дивуватися, він кілька років пробув у неволі. Його повадки терпіли всі, та одна ситуація не на жарт вивела Лесю з себе
Леся, як і кожна жінка, чекала дня свого Весілля. Вони з Матвієм так давно
Мої батьки на весілля подарували нам з Глібом квартиру. У нас, звичайно, були з Глібом невеликі накопичення, але їх би не вистачило навіть на перший внесок по іпотеці. А ось свою свекруху я не бачила, як до весілля, так і на весіллі їх не було. А все тому, що живуть вони в селі, і, за їхніми словами у них просто немає грошей. Зате є дочка. І ось одного разу несподіваний дзвінок свекрухи, хоча до зарплати чоловіка ще був цілий тиждень. Дівчинка була щаслива, але потім ввечері я випадково підслухала її розмову з матір’ю
Мої батьки на весілля подарували нам з Глібом квартиру. У нас, звичайно, були з

You cannot copy content of this page