iBilingua

– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені Гліб. – Добре, синку. А як же Валя, ти сказав їй? – Ми розбіглися, вибач, не сказав тобі. Ми абсолютно різні люди, на жаль, нам не по дорозі… Валю з дитинкою я поселила у себе. А через рік, з іншою дитиною, повернувся Гліб. Доля?

– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю, – сказав мені

життєві історії 0

– Ти як, тимчасово йдеш, або зовсім? З розлученням? – З розлученням, – сідаючи поруч, відповів Віктор. – Ну добре, тоді я зараз Тарасику (це син наш) речі зберу, і можете йти. Повільно повернувся до мене, подивився і каже: – В якому сенсі – Тарасика речі збереш?! – У прямому, – спокійно відповіла я – Софійка зі мною залишиться, а Тараса з собою візьми. Йому батько потрібен обов’язково. Ти ж хороший тато? – Ееее… – тільки і зміг сказати Вітька. – Діти зазвичай з мамою залишаються. У тебе що, взагалі совісті немає?

Можливо, мене хтось і осудить за такі методи, але думаю, що як жінка я

життєві історії 0

Увійшов у плацкартний вагон, знайшов своє нижнє місце. Поки розташовувався, почув, як хтось, важко дихаючи, йде по вагону. Повернувся, – літня жінка з сумкою на коліщатках, що нагадувала більше рюкзак, в осінньому пальто і кольоровій хустці стояла навпроти, намагаючись віддихатися. «Ну, все, – подумав Ярослав, – бабуся, ясно ж, моя сусідка, зараз нижнє місце буде клянчити».

Посадку вже оголосили, і Ярослав вийшов на перон. Після тижневого відрядження повертався додому. Увійшов

життєві історії 0

У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла, що знову при надії, у 38 років. Повідомила новину чоловіку, а у відповідь почула: – Ну куди? Відпочивати вже хочеться і жити для себе. Або я, або дитина! Вибирай!

У нас з чоловіком вже було двоє дітей, син і донька, коли я зрозуміла,

життєві історії 0

Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той самий день. А що? 68 вже, як не як. Виділила в хаті крихітну комірчину і складала в неї все, що буде потрібно на власні проводи у кращий світ: гроші, тканину, дерматинові туфлі і блузи з бавовни в трьох кольорах: незрозуміло, якого відтінку буде “хатка”, образ повинен відповідати. Курку і пироги домовилися принести самі

Останні років 10 Василина Іванівна, згідно із законом пострадянського існування, відкладала гроші на той

життєві історії 0

У Поліни Володимирівни троє дітей, всі вже виросли давно і покинули батьківське гніздо. Майже добу Поліна Володимирівна їхала в плацкартному вагоні, добре, хоч поличка нижня дісталася, але правда бічна – зручностей з нею менше. Їхала і уявляла, як обійме дочку, поцілує онука, думки ці гріли душу. Поліна Володимирівна настільки зголодніла, що з’їла би всі три, подивилася на неї і сказала: – Так став на стіл, я сама собі покладу. На блюді виявилося п’ять невеликих котлет. По дорозі в кімнату почула випадково розмову дочки з онуком

У Поліни Володимирівни троє дітей, всі вже виросли давно і покинули батьківське гніздо. Старший

життєві історії 0

Вадим при наступній зустрічі з Володимиром Івановичем повідомив хорошу новину. – А моя Наталка при надії! Скоро станемо батьками. Я такий щасливий, такий щасливий. – О, так тобі роботу потрібно ще якусь шукати. Чи ти думаєш, на п’ятнадцять тисяч в орендованій квартирі з жінкою та дитиною виживеш? – А хіба це мало? Та мої дузі і десятки не мають. – В призначений час Наталка привела на світ – двійню!

Вадим при наступній зустрічі з Володимиром Івановичем повідомив хорошу новину. – А моя Наталка

життєві історії 0

Ще до весілля Сергій сказав Ірині, що не хоче витрачатися на орендовану квартиру. – Давай у моєї мами поживемо. Вона хороша жінка, ображати не буде. Ну а якщо вже геть погано буде, то з’їдемо. – Дома свекруха зустріла з усмішкою на обличчі. – Не хвилюйся, доню. Дай Бог, уживемось. – Вже за місяць Ірина ледь не вила від “доброї” обстановки, а тут ще й новина – вона при надії

Ще до весілля Сергій сказав Ірині, що не хоче витрачатися на орендовану квартиру. –

життєві історії 0

Я, як завжди, приготувала смачну вечерю, і виглядала Антона з вікна. Коли під’їхала автівка, швиденько накрила на стіл. Та чоловік того дня не спішив вечеряти. – Тут така ситуація, Галюнь. Нестор Миронович залишив на сидінні свій телефон, а він важливий дзвінок очікує. Треба якимось чином його доставити. – Не знаю як, але вийшов він на шефову дружину. Я просила не віддавати, не послухав, а даремно

Я, як завжди, приготувала смачну вечерю, і виглядала Антона з вікна. Коли під’їхала автівка,

життєві історії 0

Леся для мене єдина рідна людина, не враховуючи тітку Іванку, яка дуже багато для нас обох зробила в житті. Я так довго чекала дня, коли вони з Олегом стануть на рушничок щастя. До весілля залишався один день. В мене все було сплановано: сукня куплена, зачіска замовлена, манікюр готовий. Навіть домовилась зі свекрухою, щоб вона забрала Єву до себе. Цілих два дні свободи. Та один момент перевернув все з ніг на голову

Леся для мене єдина рідна людина, не враховуючи тітку Іванку, яка дуже багато для