iBilingua

Анна Іванівна поїхала на тиждень до своєї куми в Одесу. Ми з чоловіком трохи розслабилися, і навіть влаштували романтичний вечір. Але тиждень минув дуже швидко. Приїхала свекруха, а з нею і нові витрати. Її кума, тітка Ліда, сказала, що з такими телефонами вже ніхто не ходить і завела її в магазин, де та оформила покупку в кредит. Обрала свекруха не найдешевший варіант, але це б нічого, якби кредит оплачувала вона. Він же ляже на наші з чоловіком плечі. – Ліда сказала, раз діти в твоїй квартирі живуть, то нехай хоч так тобі допомагають, – сказала свекруха

– Я собі в кредит взяла смартфон. Гляньте, тут і пам’яті багато, мені спеціалісти

життєві історії 0

Як я пожалкувала, що запросила на весілля своїх розлучених батьків! Зіпсували мені головне свято мого життя, бачити їх тепер не бажаю! Хоч і подарували мені мама квартиру, а батько машину. Ну й що? Думають, матеріально можна відкупитися? Дружина батька його заспокоїла, вони поїхали, а мама довго не могла заспокоїтись і волала, ми всі її заспокоювали

Як я пожалкувала, що запросила на весілля своїх розлучених батьків! Зіпсували мені головне свято

життєві історії 0

Я забула вже, як виглядають мої онуки! Вчора знову прийшла, тихенько залишила сумку з гостинцями для моєї найріднішої малечі під дверима доччиної квартири. Зітхнула, стримуючи сльози, і пішла. За двері мені не можна, там щасливо живе моя дочка зі своїм другим чоловіком. У Анжеліки у її 35 років – 5 дітей, з якими мені не дозволяють бачитися. Мені так здається, що дочка так і не прийняла і не простила того, що я тепер разом з її першим чоловіком

Я забула вже, як виглядають мої онуки! Вчора знову прийшла, тихенько залишила сумку з

життєві історії 0

Син у своєму розлученні винить мене. А я богу духу не винна. Та я в них після весілля була разів з п’ять, бо живемо ми в різних містах. – Я тебе стільки разів просив, приїдь, поговори з Марічкою, як жінка з жінкою. Поясни, що так жінки себе не поводять, що робота роботою, а сім’ю на задній план відкладати не можна. Я ж не хотіла лізти в чужу сім’ю. Як в цьому випадку, так і в іншому, син би звинуватив мене. Як я зрозуміла, розлучення було в їх сім’ї неминучим. І ось сиджу, п’ю чай і ллю сльози. Ще не було такого року, щоб мене син не привітав з днем народження. Дочекалася!

Син у своєму розлученні винить мене. А я богу духу не винна. Та я

життєві історії 0

І не соромно тобі у Світланки грошей просити? Та ці вишиванки б лежали і запилювалися в кладові. Зараз такий час важкий, могла б і допомогти сестрі чоловіка. Знаєш прекрасно, що вона одна сина виховує. Це тобі добре, бо чоловік і те і се, всі забаганки твої виконує. – Свекруха мене дорікнула тим, що я її дочку попросила дати за вишиванку 500 гривень. Так, вишиванка вже ношена, але по стану вона зовсім нова. До того ж, це ручна робота, а вишивала її особисто я для свого сина

– І не соромно тобі від Світланки грошей було просити? Та ці вишиванки б

життєві історії 0

Від старшої онучки я дізналася, що Наталя в мою квартиру привела чоловіка. А я про це ні словом ні духом. – Наталю, як ти собі таке позволяєш? Ти про дітей думати повинна. Вони обидві по оцінках з’їхали, але це тебе не турбує. І взагалі, це моя квартира, в яку я не дозволяю приводити чоловіків. – Але ви знаєте, і невістка мені свій характер показала. Може тому вони з Орестом і розлучилися. – А ваш син сильно за дітей дбає? Чи знає він про ті оцінки в школі? Може ви його повиховуйте, а не мене?, – відповіла мені невістка. Як мені стало неприємно. Так, мій син вчинив не красиво, але він чоловік, Наталя ж мати, вона приклад для дівчаток

– Як мама привела в квартиру дядька? Хто він? Як давно у вас живе?,

життєві історії 0

Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі так подумав, що на сороковий день за татом ми всі приїдемо і заберемо маму до себе. Якось та й помістимося. Мама не заслуговує жити в самотності. І тобі легше буде, прийдеш з роботи, а їсти зварено, діти уроки поробили, – протараторив чоловік на одному подиху. Але мама чоловіка ще не не в такому стані, щоб за нею доглядати. Любов Ігнатівні 62 роки. Вона тільки на пенсію вийшла

– Ларисо, мама така засмучена. Як вона тепер одна тут жити буде? Я собі

життєві історії 0

Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за себе взагалі мовчу. Вчора натякнула, що в босоніжках мені вже прохолодно, а кросівки вже на взуття не схожі, бо ношу їх четвертий рік. Коли я виходила заміж за заможного, на 19 років старшого удівця Петра, я навіть уявити не могла, що так станеться. Що проситиму в чоловіка на помаду чи ще якісь дрібні жіночі речі. Все інше він купує сам. Їздить на лексусі. Що ще? Давайте спочатку

Діти пішли в школу з минулорічними ранцями, одяг я їм вишукую по секондах, за

життєві історії 0

Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – Ой, а Степана мого мають на роботі скоротити. І за що ми тільки жити будемо. А продукти так подорожчали і за комунальні всю пенсію віддати потрібно. Ще й зять сказав, що на вихідних вони не зможуть приїхати картоплю копати, бо в нього якась термінова поїздка намалювалася. Ой, певне наша картопля буде зимувати на тому городі. – Ще навіть дев’ятої ранку не було, як Ніна Василівна вилила на мене купу негативу

– Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха.

життєві історії 0

Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий? Я вже й не сподівалася на онуків – сину 23 роки, а про весілля навіть не думає. Коли нам з його батьком було по стільки, у нас вже було двоє старших діточок-погодок. Зараз всі мої діти вже дорослі, двоє старших живуть в Києві і Варшаві, а молодший Михайлик, якого я народила в 44 роки, ще біля нас у Вінниці, але живе окремо в однокімнатній квартирі, яку йому ан повноліття подарували старші на 20 років сестра і брат

Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні