iBilingua

Я доглядаю за літніми людьми у Вінниці, така в мене робота і вона мені навіть до душі. Ну і заробляю я добре, якщо винаймають мене, на приклад, заможні діти для своїх стареньких бабусь-дідусів чи батьків. За якісні послуги і оплата гідна, я дочці вже квартиру купила. Але праця в мене не легка, гроші з неба не сиплються. Тієї ночі я й почула, як брат і сестра дуже голосно сперечалися через квартиру Ніни Михайлівни, крики дорослих дітей розбудили стареньку. В роботі я давно дотримуюсь правила не лізти туди, куди не просять. Вона насилу показала пальцем на верхню частину шафи і відкинулася назад, явно знесилена

Я доглядаю за літніми людьми у Вінниці, така в мене робота і вона мені

життєві історії 0

Я ледь витягла маму і сина з окупованого Ізюму. Ми втрьох стали жити на орендованій квартирі в Києві. Та недуга мами забрала її на небеса. Микола дуже важко пережив втрату, оскільки бабуся була для нього всім. Щоб полегшити його і свій стан, ми переїжджаємо на захід України. Дуже там хороші люди. Всі допомагають хлопцям на фронті, чим можуть. Я сама стала волонтером. А потім я дізналася дещо про свого сусіда Мирона, який сім’ю відправив за кордон

Мені дуже важко про це говорити… Все-таки на душі ще дуже свіжі “дірки”… До

життєві історії 0

Ще в машині я чула “запашок”, але щиро вірила, що сестра до такого не опуститься, і мені “здається”. Та в клініці я ледь біля неї встояла, хоча і не дуже близько старалася знаходитися. Ну, якось з горем пополам, пройшла вона обстеження. Повертаючись додому я запитала прямо, чи вона бриється під пахами і не тільки. – Ярино, то тільки ти така в нас пані міська. Це взагалі не дуже добре робити, бо раз Боженька нас так створив, значить так має бути!

Мені просто соромно за свою рідну сестру. Вона ще не така стара, щоб так

життєві історії 0

Сім років тому дорога забрала наших з Матвієм батьків, а брата всадила на всю решту життя у візок. Відтоді я тільки й робила, що жила для нього, доглядала і турбувалася про брата. А тепер зустріла кохання і хочу віддати Матвія в спецзаклад, а очі брата сповнені сліз і благання

Сім років тому дорога забрала наших з Матвієм батьків, а брата всадила на всю

життєві історії 0

Одного дня моя Олеся заявила, що переїжджає жити в інше місто, адже там їй пообіцяли серйозне підвищення по службі. Житло їй нададуть тому до кінця тижня потрібно зібрати всі речі. Цей тиждень для мене був найважчим в моєму житті. Я навіть не могла уявити, що не побачу у своїй квартирі онучку. З собою мене дочка не кликала, адже ще сама не облаштувалась. Але я знайшла рішення бути з ними поруч і жодного разу про це не пошкодувала

Моє життя, скажу відверто, завжди було під строгим контролем. У свій час я вийшла

життєві історії 0

Коли ми з сином вже мали повертатися, я попросила Влада приготувати для нас легенький супчик, щоб з дороги і я, і син, могли перекусити, бо купленим я сина кормити не буду. Чоловік на диво легко погодився. Я зраділа і з нетерпінням чекала його “шедевру”. Ох, що мене чекало дома. Чоловік потираючи руки запросив нас до столу і почав розливати по тарілочках… – окрошку! Ох і обіди було!

Трохи смішно це звучить, але вперше за три роки спільного проживання, ми з чоловіком

життєві історії 0

Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її донечка з зятем. То вона вже бігає, метушиться, так хоче вгодити їм, готує найкращі страви, свою внучку балує всім з городу. А внучка, яка живе з нею, нехай сама піде собі назбирає тої полуниці чи суниці. Якось моя свекруха пішла в магазин, міській внучці смаколики купляти, так продавець звернула увагу: “Що це ти, Марійко, все по одному береш в тебе ж дві внучки дома”

Ох і відбуваються в нас “цирки”, де в головній ролі свекруха, як приїжджає її

життєві історії 0

Я вже не знаю, що робити зі старою мамою чоловіка! Макар на фронті, його таким турбувати не будеш, а її – хоч проси, хоч не проси! Жвава, моторна жіночка, допомагає щось. Але за оце її хочеться подалі відправити! І це – на усіх підвіконнях, щоб ви розуміли! Кажу: годуйте їх лише з кухонного! Відповідає – на одному вони всі не вміщаються! Та вона й на вулиці встигає! І ось коли свекруха, яку ми забрали з Херсонщини, освоїлася, так сказати, зовсім, вона таке почала чудити – на голову не налазить!

Жили ми з чоловіком Макаром своє спокійне життя в Полтаві, звідки я родом, тут

життєві історії 0

Я дуже розраховувала на те, що молодша сестра Оксана, коли повернеться зі своїх італійських заробітків, купить нам будинок. Вона ж пообіцяла! Але виявилося, що ці обіцянки нічого не варті. Вона лише посміялася і похвалила мою пам’ять та моє почуття гумору. Так я зрозуміла, що довіряти Оксані не варто було від початку

Я дуже розраховувала на те, що молодша сестра Оксана, коли повернеться зі своїх італійських

життєві історії 0

Євген приїхав в село один і сказав, що будуть вони з Вірою ремонт невеличкий робити. Я зраділа, бо вже давно треба все змінити. Але почали вони зі “своєї” кімнати. Там вікна виходять якраз на озеро. Почали вони стіни “валяти”. Я ж спочатку думала, що діти там балкон надумали зробити. Та виявилось куди складніше. – Віра сказала, щоб ми від тебе відгородилися, тоді вона буде в село частіше приїжджати. – Щоб ви розуміли, вони в свою кімнату вхід окремий зробили, а той що був – замурували

І як пережити цей позор в селі від рідного і єдиного сина, хто його