iBilingua

Вчора я назбирала цілий кошик огірків, і дзвоню Галині, щоб мені мою книжку принесла, яку я їй недавно дала, щоб вона собі рецепти попереписувала. А вона мені: “Не знаю, де поділа”. Ну то взагалі, ні в які ворота не влазить. Та ця книжка мені від прабабусі ще дісталась, а вона взяла тай загубила її. Цілий день шукали так і не знайшла. Огірки мої повсихали, аж наступного дня все прояснилось

Галина, моя сусідка, вже через два роки, як на пенсію вийде, а досі себе

життєві історії 0

Цього разу дзвінок до свекрухи був дещо іншим. Мій Влад вже тижнів зо два, зовсім про сім’ю забув. Пізно приходить з роботи, на вихідних з друзями на “пінному”. А що дивно, про мої іменини навіть не згадав і квітки не приніс. Наталя Володимирівна відразу запевнила мене, що все буде добре, вона поговорить з ним і все владнається. Не знаю чому, але я їй повірила. А за два дні чоловік прийшов до мене на кухню геть іншою людиною

Зі своєю свекрухою я у достойних відносинах. Я поважаю її як жінку, адже вона

життєві історії 0

Вчора заходжу я в кімнату до Лілі, бо хотіла щось в неї запитати, а вона з кимось дуже ніжно розмовляє. Помітивши мене, невістка швидко сховала телефон, за її поясненнями це була подруга. Після цього ввечері Ліля пішла гуляти і нічого мені не сказала. Чекала я її, чекала, і вирішила піти спати. А ось нині зранку встаю, а невістки досі нема. На телефон не відповідає. Я вже подумала дзвонити в поліцію, аж тут заходить

Живу я в невеличкому містечку, з чоловіком Олегом довго працювали, аби отримати квартиру. Двокімнатна

життєві історії 0

Живу я у гірському карпатському селі, де всі одне одного знають. Одружилися ми з Орисею зовсім молоді, прожили довге життя, трьох дітей виростили, у нас 6 онуків. Я побудував нам будинок трохи нижче в долині, але з роками Орися стала нестерпна і я повернувся жити до старої матері на гору. Минулого року до нас в село приїхали люди зі Сходу і Півдня України, я теж прийняв родину – жінку з чотирма дітьми. Зараз вона при надії пʼятим дитям від мене, а Орися не дає розлучення і вимагає щоб я повернувся

Живу я у гірському карпатському селі, де всі одне одного знають. Одружилися ми з

життєві історії 0

Коли я завела розмову з тіткою Ніною про те, як в років 9-10 мене посилали за хлібом в сільський магазин, бо потрібно було вистояти велику чергу, а ще тоді хліб давали за кількістю людей, проживаючих в будинку. Нам, якщо я не помиляюсь, то давали дві з половинкою хлібини, то тітка Ніна дуже сильно здивувалася. – Та з якого ти року, дитинко? -1984! – Та не може такого бути. Я старша на скільки, і такого періоду в житті не пам’ятаю. Щось ти собі понавидумувала!

Коли я завела розмову з тіткою Ніною про те, як в років 9-10 мене

життєві історії 0

Спільна подруга запросила нас на святкування дня народження у Карпатах. Ми мали туди їхати двома бусами із своїми сім’ями. Замовлено було все, ми навіть мали купатися у термальних басейнах, де Леся так мріє побувати. Та, на жаль, про цю поїздку іменинниця попередила за два дні. Звісно, Леся відмовила. По її очах я бачила, що вона дуже хотіла, та якісь страхи з дитинства не давали їй цього зробити. Вона стільки причин безглуздих назвала нам, чому “ні”

У когось із вас була коли небуть така подруга, в якої в голові “хочу-хочу”,

життєві історії 0

У мене на Прикарпатті два тижні невістка з двома дітьми живуть. Раніше й не їздили особливо, але з вторгненням в Києві дуже не спокійно, а це у Лесі відпустка, так вони й приїхала, а син захищає державу зараз. Сьогодні велике свято і, як годиться, я до церкви пішла на службу, молитися за сина. Леся сказала, що вона не любить храми, що дома молиться. Я дуже засмутилася, аж розплакалась, але нічого не могла вдіяти, пішла сама. А коли повернулася, очам не повірила!!! Машинка працювала, а сама Леся з ганчіркою і шваброю у себе в кімнаті прибирала, а діти на вулиці були. Я з криком зупинила прання і вимкнула машину – завтра докрутить! Відібрала у Лесі ті відро і швабру, пояснила нормально мовою що в такий святий день такого не можна робити! Ну хіба це не ясно? Мало того, що до церкви не ходить, так ще й діяльність вона тут розвела

У мене на Прикарпатті два тижні невістка з двома дітьми живуть. Раніше й не

життєві історії 0

Мій син Максим і Віка одружилися сім років тому. А зараз якраз у них десятиденна відпустка. І мідну річницю весілля вони вирішили відзначити у улюблених Карпатах. Вони поїхали, а я покликала сватів відсвяткувати знаменну для наших сімей дату. Поки сиділи за столом, дивилися фото та відео з весілля, щиро раділи, жартували, згадували. Але як тільки я вийшла за льодом на кухню, сваха почало перемивати мені кістки. – Ну навіщо їй самій такі хороми?! Чотири кімнати – це ж поки наведеш тут порядок, сил ніяких не залишиться. Думаєш, чому вона зустріла нас у шортах? Та часу не вистачило переодягтися у сукню! А діти на орендованій квартирі сім років живуть!

Мій син Максим і Віка одружилися сім років тому. А зараз якраз у них

життєві історії 0

Щиро скажу, я завжди був задоволений тим, як склалося моє життя. Налагоджений бізнес, двоє чудових дітей, здорові батьки, прекрасна хазяйновита дружина. Для моїх знайомих наша сім’я здавалася еталоном. Здавалося б, що ще треба для щастя? Ось тільки чогось мені все ж таки не вистачало. Не було в душі радості ні від найсмачніших домашніх котлет, приготованих коханою дружиною на вечерю. У такому стані я був десь рік, перш ніж наважився на зраду

Щиро скажу, я завжди був задоволений тим, як склалося моє життя. Налагоджений бізнес, двоє

життєві історії 0

В той час, як мій мужній син захищає всіх нас і Батьківщину, з невісткою Мариною творяться дива. Я останнім часом погано почуваюся, могла б вона хоч онука до мене відправити. Але ні, вона навпаки, відсторонюється. А недавно Антону п’ятнадцять років виповнилося. Так Марина таке святкування організувала. Але здивувало мене інше. Як виявилося, Марина і хрещена Антона, подарували йому айфони. А той образився, чому – білого кольору!

В той час, як мій мужній син захищає всіх нас і Батьківщину, з невісткою