І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї. Досі я тільки чую історії, бачу серед знайомих, як чоловіки дарують подарунки своїм жінкам, фінансово жінки можуть покластися на своїх чоловіків. І найцікавіше, що коли я лише знайомлюся з чоловіком тим чи іншим – він спочатку турбується про мене, платить у ресторані за мене, робить якісь приємні сюрпризи, купує мені додому щось потрібне. В другому шлюбі чоловік і свекри казали мені, що чоловіку самому важко заробити на всіх на їжу і одяг, тому, мовляв, йди, працюй, раз у тебе грошей немає. І я працювала. Народилася дитина, а в підсумку все майно записано на чоловіка, а він навіть і не думав фінансово підтримувати свою сім’ю. Зараз у мене поруч дуже хороший чоловік, менший за мене навіть, але він усіляко намагається перекласти на мене всі витрати, коли я поруч. То в нього гаманець раптом удома залишився, а ми їдемо далеко, то готівкою не може розплатитися, бо забув зняти
І ось що я маю в 39 років: машина оформлена на колишнього першого чоловіка, будинок був куплений, як ми з Олегом мріяли, але вже в його новій сім’ї.
Відпочили ми тиждень на Прикарпатті в одному домашньому готелі, де для гостей гуцульські й інші українські страви готувала сама господиня садиби, пані Галина. Я не змогла поїхати, поки не випитала у неї рецепт цих космічних голубців! Бо вони ж ще й дешеві, бо мяса не потребують! Чоловік мій тепер лиш їх і хоче їсти, щодня би їв, сам каже. Записуйте чи зберігайте рецепт найкращих українських голубців, будете дякувати, як і я пані Галині!
Відпочили ми тиждень на Прикарпатті в одному домашньому готелі, де для гостей гуцульські й інші українські страви готувала сама господиня садиби, пані Галина. Я не змогла поїхати, поки
Коли подруга Владислава запросила мене стати хрещеною матір’ю її первістка, я з задоволенням погодилася. Ми з Владою дружимо з дитинства, я її дуже люблю. Але радість моя швидко минула. Живуть вони з чоловіком і дитиною з її батьками і бабусею у великому будинку. У сім’ї вона одна дитина, єдина онука. Можливо, це і вплинуло на те, як Влада виховує сина. Вони живуть у багатому будинку, а миз чоловіком сить бідні. Тому я і ходити вже до них не хочу. Назарчик дуже вередлива дитина, всього досягає вимогами, сльозами й криками. Лізе, куди не треба, кажеш не можна – навмисне робить, а Влада йому ніколи і зауваження не зробить. Гратися з моєю донькою зовсім не вміє, все у неї забирає і нескінченно репетує. Я намагалася поговорити з подругою, але у Влади одна відповідь
Коли подруга Владислава запросила мене стати хрещеною матір’ю її первістка, я з задоволенням погодилася. Ми з Владою дружимо з дитинства, я її дуже люблю. Тому я шалено тішилася,
Я свекрусі майбутній вчора за чаєм так і сказала, що заміж за Ігоря не піду. А вона давай мене умовляти залишитися і побратися з її сином, він же так мене кохає! Ну але люди, я ж його за ці два місяці роздивилася! Весілля через два тижні. І людоньки добрі, ха цей час, поки ми живемо разом, я зрозуміла, що мій Ігорьок не знає, що є в холодильнику, де купити миючий засіб. Поїсти йому підігріває мама. Постіль також ніколи сам не заправить. Вона вважає, що ми маємо допомагати з ремонтом дачі, хоча нашій молодій сім’ї зараз гроші будуть потрібнішими
Я свекрусі майбутній вчора за чаєм так і сказала, що заміж за Ігоря не піду. А вона давай мене умовляти залишитися і побратися з її сином, він же
Мені 52 роки, 30 з них я заміжня за хорошим чоловіком. Живу в достатку, діти двоє виросли. І ось я закохалася, немов дівча. Хіба так буває в такому віці? Він хоче, аби я пішла від чоловіка і ми були разом. Моя сусідка, бабуся, з якою я поділилася душевними сумнівами, каже, що таке останнє кохання може бути найсильнішим у житті навіть у такому віці. Бабуся Люба жалкує, що сама прожила життя в повазі з чоловіком, але без кохання
Мені 52 роки, 30 з них я заміжня за хорошим чоловіком. Живу в достатку, діти двоє виросли. І ось я закохалася, немов дівча. Хіба так буває в такому
В Італії я за 20 років заробила собі на дві квартири в Чернівцях, машину хорошу. Відклала зараз гроші щоб відкрити свою справу. Квартири у мене в оренді, а я вже прикупила у передмісті будиночок облаштовано для себе, в ньому живе жінка, яка за зарплатна ним дивиться. Також там є садівник. Але мама вважає, що я, не маючи в 45 років родини, маю половину всього їжу зараз віддати сестрі і її чотирьом дітям
В Італії я за 20 років заробила собі на дві квартири в Чернівцях, машину хорошу. Відклала зараз гроші щоб відкрити свою справу. Квартири у мене в оренді, а
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не склалося, кожен пішов своєю стежкою: родини, діти. І ось ми разом. Але ж де воно, наше щастя? Озираюся назад. Богдана я знала з раннього дитинства. Ми жили в одному будинку, і наші батьки дружили, ходили одне до одних в гості
Ми з Богданом ходили разом в садочок, потім навчалися в одній школі, він на рік старший. Було між нами щось, відчували це обидвоє, коли зустрічалися очима. Та не
У них немає спільних дітей. Вони розлучилися до нашої з Тарасом зустрічі. Вона старша за мене на 12 років. І все одно займає всі його думки. Я скоро програю в цьому мовчазному протистоянні. Тарас старший за мене на 13 років. Він раніше був одружений, прожив у шлюбі 5 років, дітей з колишньою дружиною вони не мають. Мені не просто знати те, що його думки про іншу жінку, якій він робив дорогі подарунки, подарував машину на розлучення, а я про такі дорогі речі і думати не можу навіть. Почуваюся чужою в цій сім’ї, ніби я займаю чуже місце
У них немає спільних дітей. Вони розлучилися до нашої з Тарасом зустрічі. Вона старша за мене на 12 років. І все одно займає всі його думки. Я скоро
І о диво! Я дізнаюся, що успадкувала невеличку квартира в центрі Львова від моєї прабабусі. На арені виникають бабуся і сестра. Йти мені більше не було куди. Мамин новий чоловік став господарем в нашій квартирі, мені там місця більше не було. Тому я забрала кота й собаку і переїхала у 20 років на татову дачу в селі під Львовом. Я навчаюсь в університеті, працюю три дні на тиждень повний робочий день, машини не маю, тому моє життя дуже ускладнилося. Мій ранок починається о 5:30, а приїжджаю по 10 вечора. Засинаю далеко за північ. Орендувати квартиру в місті не варіант, як і переїхати до близьких родичів через тваринок і графіка роботи тата. Батько радий, що я живу з ним, що він не сам, але мені справді не просто. Я дозволила сестрі в’їхати в квартирку. Але мене почали умовляючи переписати квартиру сестрі
Йти мені більше не було куди. Мамин новий чоловік став господарем в нашій квартирі, мені там місця більше не було. Тому я забрала кота й собаку і переїхала
Так і живу я з цим камінцем в душі. А як його позбавитися? Я не знаю. Те, що рідна єдина дочка не запросила нас на весілля, підточує мене з середини. Надійка не лише не запросила нас на весілля, але й не приїжджає до батьківського дому і не дзвонить, а повідомила про те, що вона вийшла заміж, повідомленням в соцмережі. 30 років тому ми переїхали у Францію. Починати було дуже тяжко. Чужа мова давалася дуже важко, але ми з чоловіком змогли стати на ноги, влаштуватися на роботу, а згодом купити великий будинок на дві родини
Так і живу я з цим камінцем в душі. А як його позбавитися? Я не знаю. Те, що рідна єдина дочка не запросила нас на весілля, підточує мене

You cannot copy content of this page