Каже мені така: – Ти зі своїми дітьми носишся, як з писаною торбою, підносиш все на блюдечку! За “принеси-подай” у них! Чи й не цяці малі! От після цих слів, які пролунали з вуст Марії Іванівни, я не хочу й не збираюся спілкуватися з мамою чоловіка від слова “взагалі.” І мене ніхто не примусить
Не хочу спілкуватися зі свекрухою. Зовсім. От чесно. Довго писати про все, тому зупинюся на кількох моментах буквально. І вам все стане зрозуміло! З останнього наведу приклад. Ми
Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися і знайти спільну мову легше, бо вони також не місцеві. У нас із ними одна хвиля, одна туга. Туга за дитинством, іноді зовсім раннім. Селом, садом, бабусею з дідусем, пасікою, річкою за селом. Несподівано згадується запах котлет у їдальні, шкільні роздягальні, мамині фіалки на вікні, футбольні ворота у дворі, лавочки під липами. Згадується все в таких детальних подробицях, що дивуєшся: як воно взагалі збереглося в куточках душі?
Я виїхала в Нідерланди кілька років тому на роботу і за цей час встигла зустріти багатьох емігрантів. З ними спілкуватися і знайти спільну мову легше, бо вони також
Ми самі з Чернівців, у нас з чоловіком четверо дітей. Ніхто з батьків нам не допомагав, бо ми і самі з Павлом з багатодітних родин, і самі стали такою родиною. Працювали, згодом купили квартиру, але невеличку, тісно нам там було, коли всі діти вже народилися, та й ремонт потрібен був. Павло багато працював, але потім його фірма реформувалася, його скоротили, і чоловік почав перебиватися підробітками, але, самі розумієте, нам завжди фінансово було дуже скрутно. І ось коли дітям було 21, 18 і 14 і 10 років, я вирішила, як і багато моїх землячок, їхати на закордонні заробітки. Так і почалися 25 років мого іспанського життя. Повернулася. Та таке побачила! Ні. всім гроші не роздам. Вирішила навіть чоловіку нічого не говорити, а придбати тихенько собі однушку, віддати її під оренду і мати до кінця життя пасивний дохід
Ми самі з Чернівців, у нас з чоловіком четверо дітей. Ніхто з батьків нам не допомагав, бо ми і самі з Павлом з багатодітних родин, і самі стали
Від першого шлюбу мами народилися ми, четверо дітей. Нині ми вже виросли, а мама заміжня вдруге. Свою квартиру мати розділила всім у рівних частках. А її чоловік, тобто наш вітчим, спадкоємицею свого майна вибрав мене. На це були причини. Рідних дітей Олег Олександрович не має. Мої брати і сестра його недолюблювали, м’яко кажучи, брат з дружиною могли прямим текстом вказувати йому на двері з маминого дому, казали їй, що б вона пішла від нього. Я ж у них прибирала, допомагала з ремонтом і все, що мене просили. Так було ще до заповіту, так продовжилося й після
Від першого шлюбу мами народилися ми, четверо дітей. Нині ми вже виросли, а мама заміжня вдруге. Свою квартиру мати розділила всім у рівних частках. А її чоловік, тобто
Мені 29 років, звуть Вероніка, і я не можу в собі розібратися, що я роблю не так у цьому житті. Вже 10 років ми разом з Микитою, познайомилися, коли нам по 19 було. Кілька днів тому свекруха сказала мені, що я навіть розмовляти нормально не можу, що я недолюблена дитина і нікому не потрібна, що ось, мовляв, її син мене витягнув мене з моєї родини, а то і зникла б там. Хоча сама Ольга Павлівна з головою в кредитах, які Микита допомагає їй виплачувати з нашого родинного бюджету
Мені 29 років, звуть Вероніка, і я не можу в собі розібратися, що я роблю не так у цьому житті. Вже 10 років ми разом з Микитою, познайомилися,
У мене вже 9 років живуть син і невістка, виховують мою онучку Варю, їй 5 рочків зараз. Перші роки, поки я працювала і допомагала матеріально, і вони жили не дуже багато- все було більш-менш добре у наших взаєминах. А тепер, коли я сиджу вдома і доглядаю літнього батька і не можу давати грошей, і сидіти з онукою теж не можу, бо живу за містом – все змінилося. Живуть у моїй квартирі, я з батьком – на дачі. Все з городу і закрутки – туди. їм у квартиру. Приїдуть, завантажаться, поїдять – і поїхали. Ні на стіл не допоможуть накрити ні зі столу прибрати. Про город і по господарству навіть попросити не варто про допомогу
У мене вже 9 років живуть син і невістка, виховують мою онучку Варю, їй 5 рочків зараз. Перші роки, поки я працювала і допомагала матеріально, і вони жили
Коли моя донечка розпакувала подарунок від моєї подруги – я отетеріла. Злата моя – ну дитина зраділа, бо це ж її улюблені іграшки, якими вона гралася у своєї подруги Даринки. Але мене вчинок Юлі ну дуже здивував, тому я все-таки попросила у подруги пояснення. – А нащо було витрачатися, якщо я знала, як догодити твоїй дитині? Тому я тепер не знаю, як вчинити на день народження Даринку у квітні
Коли моя донечка розпакувала подарунок від моєї подруги – я отетеріла. Злата моя – ну дитина зраділа, бо це ж її улюблені іграшки, якими вона гралася у своєї
Мені так сумно стало від того, як я прожила своє життя, коли я недавно побувала в Києві у дочки. Просто це навіть не порівняти, як було мені важко і як я живу зараз на 8 тисяч пенсії. Але розповім свою історію, сподіваючись на ваші слова підтримки і поради – чи просити у дочки більше грошей? Мене звуть Олена Петрівна, маю 78 років
Мені так сумно стало від того, як я прожила своє життя, коли я недавно побувала в Києві у дочки. Просто це навіть не порівняти, як було мені важко
От не знаю, за кого я вийшла заміж – за будильник чи за свекруху. Вже два місяці такого життя, я при надії. але вже сивіти починаю і хочу подати на розлучення і втекти до батьків. Моєму чоловіку Артуру 26 років, він працює рятівником. Зараз чекаємо на нашого первістка. Два місяці тому розписалися. І я навіть уявити не могла, що з перших днів сімейного життя з коханою людиною буде така халепа. Ранок починається з мами чоловіка. Вчора, сьогодні і завжди
От не знаю, за кого я вийшла заміж – за будильник чи за свекруху. Вже два місяці такого життя, я при надії. але вже сивіти починаю і хочу
Ось тепер я ані з зовицею, ані з батьками чоловіка не спілкуюся, отакі пироги, людоньки. І все чому? Усе поясню. Проблема, власне, в тому, що мій чоловік Ігор має обох батьків, сестру і племінницю, якій 4 роки. Ми з Ігорем вже 5 років разом, але весілля відбулося лиш рік тому. Мої стосунки зі свекрухою і сестрою Ігоря були натягнуті і до весілля, бо живемо у квартирі чоловіка, а їм це не до вподоби. А я ще посміла народити доньку до офіційного шлюбу. Отака я
Ось тепер я ані з зовицею, ані з батьками чоловіка не спілкуюся, отакі пироги, людоньки. І все чому? Усе поясню. Проблема, власне, в тому, що мій чоловік Ігор

You cannot copy content of this page